Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання людини вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту. Найнебезпечніший з них – дикий поліовірус, який сприяє розвитку гострого паралітичного поліомієліту. При тяжких формах перебіг захворювання характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку та інших відділів центральної нервової системи з розвитком атрофічних паралічів та парезів кінцівок і тулуба.

Найбільший ризик зараження мають діти до 5-ти років, які не щеплені проти цієї інфекції. Але поліомієліт може зустрічатися і у дорослих людей. Для дорослих характерні більш важкі, небезпечні форми.

Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965р.р.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати і він став інфекцією, яку можна контролювати.

Основним джерелом збудника поліомієліту є інфіковані люди (хворі чи вірусоносії). Хворі найбільш заразні в перші дні хвороби, коли вірус розмножується в носоглотці і виділяється у повітря при кашлі, чханні або під час розмови. Вірус виділяється зі слизу носової частини глотки через 30-40 годин після зараження, на 3-ю добу – з випорожненнями.

У вірусоносіїв взагалі немає ніяких симптомів, вони відчувають себе здоровими і при цьому виділяють небезпечний вірус у навколишнє середовище.

Механізм передачі збудника – фекально-оральний та повітряно-крапельний. У перші дні захворювання або вірусоносійства  відбувається повітряно-крапельний шлях передачі. Проте, основне значення в епідемічному процесі має фекально-оральний механізм передачі (вірус потрапляє в організм через рот і розмножується у кишківнику). Забруднені поліовірусами об’єкти навколишнього середовища (вода, харчові продукти, руки, предмети побуту) можуть стати чинниками передачі збудника. Механічним переносником збудника можуть бути мухи.

До умов, що сприяють поширенню поліовірусів, відносять порушення санітарно-гігієнічних норм: відсутність водопроводу, каналізації, скупченість населення, тощо.

Інкубаційний період (прихований період від зараження до перших проявів) – від 5-ти до 12-ти днів (іноді до 1 місяця). Вірус поліомієліту потрапляє в організм через дихальну систему або травневий тракт, розмножується на слизовій кишківнику чи органів дихання, потім проникає в лімфовузли, а із них в кров. Після цього він проникає в усі органи і системи, переважно в спинний мозок, де найчастіше вражає сіру речовину передніх відділів спинного мозку. Вірус поліомієліту здатний проникати і в головний мозок. Іноді уражається і серце: відбувається запалення м’язових клітин серця – міокардит. Після перенесеного поліомієліту зберігається стійкий імунітет на все життя.

Ознаки захворювання. Клінічні прояви поліомієліту різноманітні. У понад 90% інфікованих осіб інфекція протікає безсимптомно, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції або гострої кишкової інфекції, а у 1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у 0,1-1% осіб розвивається паралітична форма хвороби з ураженням клітин спинного мозку з наступним стійким випадінням їх функцій, розвитком незворотних паралічів і парезів (зазвичай рук або ніг). 5-10% із числа таких паралізованих помирають в результаті паралічу дихальної мускулатури.

При нетипових формах симптоми схожі на «кишковий грип». Зазвичай захворювання починається з симптомів загально-інфекційного синдрому: висока температура, головний біль, біль у горлі, нежить, нудота, блювота та проноси, напруження м’язів шиї і біль у кінцівках.

Типова паралітична форма зустрічається в одному випадку зі ста. В перші дні симптоми ті ж, що і при нетипових формах, але більш виражені: вища температура, сильніше пронос і т.п. Потім на 2-4 день температура знижується. Але за цим виникає повторне підвищення температури – вже до більш високих показників. Розвиток гострих в’ялих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів. Спостерігається знижений тонус м’язів, уражаються м’язи рук, ніг, тулуба, відмічається зміна постави, швидкий розвиток атрофії м’язів. Бувають посмикування дрібних м’язів, судоми, тремтіння пальців рук, підвищена пітливість.

Щоб вчасно запідозрити поліомієліт, батькам треба звертати особливу увагу на поведінку дитини. Насторожувати має те, що дитина надзвичайно тиха і загальмована. Мляво реагує на звернення до неї і весь час ніби дрімає. Дитина починає говорити невиразно, попірхується при спробі пити або їсти, може перестати дихати.

Профілактика поліомієліту:

- щеплення перорально крапельно (ОПВ) та внутрішньом’язово у вигляді ін’єкції (ІПВ) вакциною є єдиним ефективним засобом припинення розповсюдження поліовірусу. Згідно Національного календаря щеплень, передбачена вакцинація дітей проти поліомієліту у віці 2 місяці (ІАП), 4 місяці (ІВП), 6 місяців (ОВП), з наступною ревакцинацією у віці 18 місяців, 6 років та 14 років (ОВП). Необхідно дотримуватись графіку профілактичних щеплень;

- якщо ваша дитина з якихось причин пропустила щеплення – надолужте їх. Для цього батькам, які пропустили щеплення малюка, треба звернутися до свого сімейного лікаря та спланувати візит для їх надолуження;

- уникати контакту з особами, що перебували в країнах, де реєструються випадки поліомієліту;

- батькам дітей, які не вакциновані проти поліомієліту, не рекомендується брати їх із собою в подорож до країн, де реєструються випадки поліомієліту;

- дотримуватись правил особистої гігієни: частіше мити руки з милом; вживати тільки кип’ячену або бутильовану воду; свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням ретельно мити під проточною водою і ополіскувати кип’яченою або бутильованою водою;

- провітрювати приміщення декілька разів на день, проводити вологе прибирання оселі;

- при купанні у відкритих водоймах вода не повинна потрапляти до рота.

До уваги батьків!!! Якщо у дитини, раніше невакцинованої проти поліомієліту, спостерігається висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах та кістках, нежить, блювання і проноси, біль в кінцівках, раптове порушення ходи, неможливість стати на ніжки, підвищена пітливість, терміново звертайтесь до лікаря!!!