ВІЛ залишається однією з глобальних проблем охорони громадського здоров’я: вірус забрав майже 33 мільйони людських життів по всьому світу. Однак завдяки розширенню доступу до ефективних засобів профілактики, діагностики та лікування, ВІЛ-інфекція перейшла в категорію хронічних захворювань, які піддаються терапії. ВІЛ-інфіковані можуть прожити довге і здорове життя.

Що таке ВІЛ

ВІЛ — це абревіатура, яка означає «вірус імунодефіциту людини», що прямо вказує на його дію проти захисної системи організму.

Потрапляючи в організм людини, вірус атакує Т-лімфоцити – клітини, що відповідають за розпізнавання чужорідних тіл та їхнє пригнічення.

Що таке СНІД

Потрапляючи до організму людини, вірус імунодефіциту розвивається в декілька етапів. Спочатку він активно розмножується, а приблизно через 28 днів починається вироблення антитіл. До кінця третього місяця їх стає достатньо для підтвердження інфекції за допомогою тесту.

СНІД — це остання фаза розвитку ВІЛ-інфекції. Слово розшифровується, як синдром набутого імунодефіциту. Це означає, що імунна система людини практично втратила будь-яку здатність опиратися захворюванням. Захисні клітини більше не виробляються, а їхній запас критично знижується. В результаті навіть легка інфекція може стати для людини критичною.

Головне, що слід пам’ятати: між інфікуванням ВІЛ і розвитком СНІДу може пройти багато років безсимптомного перебігу. Якщо розпочати АРВ-терапію (антиретровірусна терапія, що стримує вірус) на ранніх етапах, можна підтримувати імунну систему та призупинити розвиток хвороби, поки вона не переросла в СНІД. Приймаючи терапію, можна жити з ВІЛ абсолютно повноцінно й щасливо аж до глибокої старості.

Україна посідає одне з перших місць за кількістю ВІЛ-інфікованих осіб у європейському регіоні: приблизно кожен сотий громадянин 15-50 років має позитивний ВІЛ- статус, а нові випадки реєструють щодня.

Основними шляхами інфікування ВІЛ залишаються незахищений секс та вживання ін’єкційних наркотиків за допомогою нестерильного інструментарію.

Перші симптоми та ознаки

На ранніх стадіях ВІЛ, як правило, не має жодних симптомів. До появи перших видимих ознак може минути 7-10 років.

Проте буває, що на ранній стадії проявляються симптоми, які дуже схожі на застуду:

• втома і сонливість;
• підвищена температура тіла;
• підвищене потовиділення;
• активний розвиток грибкових інфекцій.

Такі ознаки досить швидко зникають і хвороба переходить у наступні фази, приймаючи один з двох сценаріїв:

• затихає й не проявляється роками, періодично нагадуючи про себе деякими симптомами;
• переходить у гарячкову фазу: температура тіла підвищується, додаються розлади ШКТ, сильний головний біль, проблеми зі шкірою, висипи.

Шляхи інфікування

Кожен повинен знати, як передається ВІЛ. Це дуже важливо як для здорових людей, так і для тих, хто  живе з ВІЛ. Обізнаність допомагає долати соціальні упередження і стигму: люди перестають боятися торкатися ВІЛ-позитивних, обійматись з ними, співпрацювати, дружити, будувати романтичні відносини.

Вірус передається такими шляхами:

• статевий акт без презерватива з ВІЛ-позитивною людиною, яка не приймає терапію;
• ін’єкції спільною голкою (переважно під час приймання наркотичних речовин);
• переливання донорської крові та трансплантація органів;
• від матері до дитини при пологах та грудному вигодовуванні;
• нестерильні інструменти в салонах тату, пірсингу, манікюру
• медичні інструменти в закладах охорони здоров’я, якщо на них були залишки крові ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
• через обійми, рукостискання, поцілунки, під час користування поручнями в громадському транспорті;
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками, туалетом, душем);
• через укуси тварин і комах.

Якщо ви знаєте, що у вашому оточенні є людина, яка живе з ВІЛ, не бійтесь з нею спілкуватись!

Заходи профілактики.

Рекомендуємо:

• вести обережне статеве життя з використанням презервативів;
• слідкувати за дотриманням стерилізації інструментів;
• не використовувати повторно голки, шприці, леза;
• перевіряти донорську кров на наявність вірусу.