logo Ukrainian flag
 
Дифтерія. Епідеміологія. Профілактика.

Дифтерія (лат.-diphtheria, анг.–diphtheria) – це гостре інфекційне захворювання, що викликається токсигенними штамами дифтерійної палички, з аерогенним механізмом передачі, характеризується розвитком фібринозного запалення в місті вхідних воріт, синдромом інтоксикації, ускладненнями з боку серцево – судинної, нервової, сечовідної систем.

Історія. Лікарі у І-ІІ ст. н. е. описували хворобу під назвою «смертельна виразка глотки», «задушлива хвороба». До  XVII ст. дифтерія мала назву сирійської хвороби. У ХІХ ст. французький учений Р. Бретонно назвав diphtherias (дифтерит), А. Труссо запропонував замінити на diphtheria. У 1884 році Леффлер отримав чисту культуру збудника. У 1888 році відкрито токсигенність збудника, що дозволило Рамону приготувати анатоксин, а у 1894 році розроблена антитоксична протидифтерійна сироватка.

У вивченні дифтерії можна виокремити наступні етапи:

І етап – від давнини до відкриття антитоксичної протидифтерійної сироватки. Летальність складала 70%-80%, а при токсичний формі захворювання – 100%.

ІІ етап – з часу отримання ПДС до імунізації дифтерійним анатоксином (1923р.). Захворюваність залишалася високою 200-300 тис. на 100 тис. населення, летальність знизилася.

ІІІ етап – з  моменту введення активної імунізації до теперішнього часу.

Збудник дифтерії – дифтерійна паличка (Corynebacterium diphthreriae) відноситься до роду Corynebacteriае. Особливістю цього збудника є  здатність продукувати різні чинники патогенності, головним з яких є екзотоксин, і біологічно активні речовини. Дифтерійні палички стійкі у зовнішньому середовищі: у краплинах слини, на іграшках зберігається до 15 днів, у воді та молоці – 6-20 днів, на предметах – до 6 місяців. При кип’ятінні гине через 1 хвилину, чутливі до дезінфікуючих засобів.

Джерело інфекції. Дифтерія – антропоноз. Особливу епідемічну небезпеку представляють хворі на атипові форми дифтерії.

Інкубаційний період складає 2 – 5 днів, максимум до 10 днів. Хвора людина заразна весь період захворювання. Через 3 тижні від початку хвороби дифтерійна паличка в глотці і на мигдаликах зберігається у 18 – 20% перехворілих і лише на 5 тижні частота виявлення не перевищує 5%.

Механізм передачі: аерогенний, контактно – побутовий.

Класифікація дифтерії:

За локалізацією процесу:

- Локалізована – процес не виходить за межі одного анатомічного утворювання.

- Розповсюджена – процес розповсюджується на анатомічні утворювання, що розташовані поруч.

- Комбінована – поєднання уражень різної локалізації.

За характером уражень:

- Катаральна – слизова оболонка гіперемірована із ціанотичним відтінком, набрякла.

- Острівчаста – на тлі застійної гіперемії плівки у вигляді острівців, які не зливаються між собою.

- Плівчаста – ділянки, що уражені, вкриті щільними сірими плівками, які не відшаровуються, а при відшаровуванні є кровоточивість.

Діагностика. Лабораторними критеріями випадку дифтерії є ізоляція токсигенних штамів Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium ulcerans та Corynebacterium pseudotuberculosis з клінічного матеріалу та підтвердження виділення ними токсину за допомогою тесту Елека (реакції імунопреципітації в гелі).

  1. Бактеріологічна. Забір матеріалу для дослідження потрібно відбирати  на межі ураженої та здорової тканини.
  2. ПЛР
  3. Серологічні методи. Наростання титру антитоксичних антитіл в динаміці може бути оцінено лише в тих випадках, коли не застосовували  для лікування введення ПДС!

Профілактика дифтерії. Відповідно до Наказу МОЗ України від 11.08.2014р. №551 «Про удосконалення проведення профілактичних  щеплень в Україні» щеплення проти дифтерії є обов’язковими.

Діти починають щеплюватися у 2, 4, 6 місяців, отримують ревакцинацію в 18 місяців, 6 та 16 років. В подальшому дорослі вакцинуються  1 раз у 10 років, починаючи з 26 років.

Щеплення проти дифтерії за епідемічними показниками підлягають як діти, так і дорослі.

Нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком з продовженням проведення профілактичних щеплень з дотриманням рекомендованих мінімальних інтервалів між щепленнями до повного завершення курсу імунізації.

Особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року № 551) (далі - Календар щеплень) у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію.

Особи, імунізовані згідно з Календарем щеплень, повинні отримати додаткову дозу вакциною, яка містить дифтерійний анатоксин залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло не менше року.

Нормативна база

1. Наказ МОЗ України від 03.07.2020 № 1510 «Про затвердження Порядку проведення епідеміологічного нагляду за дифтерією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2020 р. за № 1011/35294.

2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28 грудня 2015 року №905 «Про затвердження критеріїв, за якими визначаються випадки інфекційних та паразитарних захворювань, які підлягають реєстрації», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року за № 379/28509.

3.  Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595«Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року № 551)

 

 

Завідуюча відділом імунопрофілактики ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ»                             Галина ШИШОВА

 

Зв'язок

Телефон

Телефон:

(06264) 1 72 12

Моб. тел.: 
+38 095 457 5453

Електрона адреса: 
obllabcentre_kram@ukr.net