Серед екологічних чинників водний фактор залишається одним з найбільш важливих у визначенні стоматологічного здоров’я. Це стосується насамперед проблеми ендемічного карієсу. З кінця 50-х років ХХ сторіччя не припиняється робота над вивченням впливу фтору на здоров’я людини. Ми дбаємо про свій раціон, позбуваємось поганих звичок, ретельно добираємо відбілюючи пасти та якісні зубні щітки. І все це – аби мати здорову голлівудську усмішку.

Та часом забуваємо про найголовніше – якість води, яку вживаємо. Саме ця складова є причиною захворювань зубів та всього організму. Причиною виникнення карієсу є карієсогенна ситуація на поверхні зуба. Виникає вона через накопичення зубного нальоту, який присутній у ротовій порожнині кожного. Він являє собою м’який, майже невидимий шар, що складається із залишків їжі та бактерій. Ці мікроорганізми виділяють кислоти та розчиняють мінеральні компоненти зубної емалі.

У одному грамі зубного нальоту міститься близько мільярда бактерій. Важливим є те, в якій місцевості людина проживає, якої якості та в якій кількості п’є воду. Зуби руйнуються набагато швидше, якщо в продуктах недостатньо кальцію, фосфору або вода містить мало фтору. Карієс зубів є найбільш поширеним хронічним захворюванням у світі. Проте жорстока статистика свідчить, що 80 – 90% дітей з молочними зубами мають карієс, близько 80% підлітків також стикаються з такою хворобою, крім того більш ніж у 95% дорослих хоч раз лікували карієс.

Карієс – одна з найбільш парадоксальних хвороб людства. По-перше – він уражає переважну більшість (якщо не все) населення земної кулі. По-друге – карієс на стадії утворення порожнини в дійсності є невиліковною хворобою – адже емаль зуба не здатна до регенерації, а на сьогодні будь-яка найкраща і найсучасніша пломба, реставрація, коронка поступаються за своїми властивостями власним тканинам зуба. І по-третє – карієс є захворюванням, яке може бути беззаперечно попередженим, тобто, світ без карієсу – обґрунтована реальність, яка тисячоліттями не може стати дійсністю.

Мабуть, тому, що досягти цієї мети можна лише через розуміння того, що карієс – це не «дірка в зубі», а комплексне захворювання організму, яке поєднує в собі високу активність кислотопродукуючої мікрофлори порожнини рота, певний характер харчування і недосконалість захисних чинників, зокрема – індивідуальної гігієни порожнини рота кожної людини.

Найбільш якісна пломба чи реставрація не буде служити довго, якщо не відновити баланс  протикаріозних чинників у порожнині рота, якщо не впливати на хід хвороби в цілому, а не тільки на її наслідки у вигляді каріозних порожнин.

Вода є однім із факторів  ризику каріозного ураження.

Фтор та стронцій,  надходять в організм переважно з питною водою (відповідно до 99% та 70% від загального добового находження). Слід зазначити, що квота водного фактору у постачанні організму мінеральними речовинами може зростати за умов аліментарного дефіциту, водночас біодоступність розчинених у воді мінеральних сполук є вищою ніж для мінералів, що надходять з їжею. На сьогодні не викликає сумніву важлива роль фтору у формуванні зубної емалі та відповідно у визначенні клінічного статусу хворих з гіпофторизмом або флюорозом.

На сьогодні є свідчення про карієс- протективну дію солей жорсткості міді  і цинку. Натомість солям магнію та фосфору  належить  значна роль карієсогенних мікроелементів.  Фтор як галоген значно впливає на організм людини. Він запобігає захворюванню на карієс, а також допомагає виводити з організму стронцій. Фтор може потрапляти в організм різними шляхами, а саме: з молоком, з шоколадом, сіллю, хлібом, пігулками. Але найбільш безпечний і ефективний шлях - з питною водою. Якщо фтору в питній воді недостатньо, то її фторують.

Звичайно при фторуванні води фтор-реагент вводиться у воду. Вперше в Україні описав вогнища епідемічного флюорозу на території України професор Габович Р.Д. та склав карти вмісту фтору в підземних водах України, обгрунтував необхідність фторування питної води і профілактичні заходи по попередженню епідемічного флюорозу і карієсу зубів. В більшості регіонів України вміст фтору у воді набагато нижчий необхідної норми. Втім, сьогодні вже широко доступні, у містах, компанії із доставки питної води, в тому числі фторованої для виповнення дефіциту фтору в організмі.

Аналіз води на фтор показує, що його вміст в різних регіонах України суттєво різниться. Фахівці використовують такий термін як «геохімічний регіон». За цим критерієм на сьогоднішній день виділяють 4 геохімічних регіони України:

1. Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська, Волинська та Рівненська області — тут його концентрація в питній воді вкрай низька і наближається до нульових показників (0 — 0,3 мг/л).

2. Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Миколаївська, Херсонська, Київська, Одеська, Запорізька області, АР Крим — цей регіон характеризується зниженим вмістом фтору у воді (0,3 — 0,6 мг/л).

3. Чернігівська, Луганська, Черкаська, Сумська та Харківська області — Вміст фтору в природних водах цього регіону можна вважати умовно нормальним (0,6 — 1,5 мг/л).

4. Полтавська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Донецька області — природні води цього регіону характеризуються підвищеним вмістом фтору (1,5 — 3,0 мг/л). Найбільша концентрація спостерігається в Полтаві, та деяких  районах Львівської обл.

В комплексній системі профілактичних заходів фторування води розглядається як ефективний захід, спрямований на зниження захворюваності карієсом населення України в регіонах з високим рівнем  інтенсивності патологічного процесу. При цьому ефективність фторування багато в чому визначається санітарно-гігієнічними показниками його проведення, серед яких провідними є дотримання постійності рекомендованої концентрації фтору у воді та безперервність роботи фтораторних установок.

При виборі джерел водопостачання населених пунктів слід віддавати перевагу тим, де вміст мінеральних компонентів відповідає фізіологічно адекватним концентраціям, рекомендованим чинними нормативами «Фтор у питних водах України та його гігієнічне значення. В цілому, під профілактикою карієсу сьогодні розуміють систему державних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня стоматологічного здоров'я і попередження хвороби.

Сьогодні відомий великий перелік факторів ризику карієсу серед яких виділяють ендогенні й екзогенні, специфічні і неспецифічні фактори ризику. До екзогенних чинників ризику належать особливості клімату, характер складу води, ґрунту, житло-побутові умови, харчування, спосіб життя. До ендогенних чинників належать вікові й анатомо-фізіологічні особливості окремих органів і систем, індивідуальні особливості реактивності організму, імунітет, сімейна і генетична схильність.

Будьте здорові !