Гарячка Західного Нілу, або скорочено ГЗН, відноситься до природно-осередкових зооантропонозних особливо небезпечних інфекцій, яка передається через укуси комарів, а також іксодових кліщів. За рекомендаціями експертів ВООЗ гарячка Західного Нілу віднесена до захворювань, які контролюються на міжнародному рівні міжнародними медико-санітарними правилами. Ця хвороба чинить серйозний вплив на здоров’я населення і дуже швидко поширюється в міжнародних масштабах.

Звідки ж вона  прийшла, ця хвороба з дивною назвою?  На підставі проведених досліджень вірусу, було встановлено, що він зародився приблизно 1000 років тому. Є певні здогадки, що передчасна смерть Олександра Македонського, у якого були прояви енцефаліту, могла бути пов’язана з вірусом гарячки Західного Нілу. У 1937 році вченими при проведенні вірусологічних досліджень з крові  хворої  в районі Західного Нілу (Уганда) був виділений новий вірус, який і отримав свою назву від регіону виявлення. У 1953 році вірус було виявлено у птахів (ворони і голубоподібні) у районі дельти Нілу. Вважалось, що вірус гарячки Західного Нілу безпечний для птахів, але згодом з’ясувалось, що у птахів він може викликати смертельну хворобу.

Збудник гарячки Західного Нілу реєструється на всіх континентах, окрім Антарктиди. На сьогоднішній день хвороба розповсюджена в багатьох країнах Азії, Африки, Європи, США. Серйозний спалах ГЗН стався в Європі в 1996-1997 роках в Румунії, коли захворіло понад 5000 людей. В 2018 році знову спостерігався спалах в багатьох країнах Європи. Найсильніше постраждали Італія, Греція, Угорщина, Румунія. Україна також відноситься до ендемічних територій щодо гарячки Західного Нілу. Природні осередки цього захворювання виявлені на півдні України (Одеська, Херсонська, Миколаївська), а також в деяких західних та східних (Донецька) областях. У 2021 році в Україні було зареєстровано 6 випадків (Запорізька, Київська обл.) захворювання на  гарячку Західного Нілу, за 9 місяців 2022 року – 9 (Полтавська, Київська обл.). В  Донецькій області  окремі випадки цього захворювання реєструвались в 2012 році. Але це не означає, що у нас люди не хворіють. Бо часто відсутність діагностикумів не дає можливості підтвердити цей діагноз. Хоча всі умови для розповсюдження цього захворювання є.

Україна, в т.ч. і Донецька область є одним зі шляхів міграції птахів. А 17 видів перелітних птахів є джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу. У крові цих птахів концентрація вірусу дуже висока і він зберігається в них від 2 тижнів до 200 днів. Резервуаром вірусу також можуть бути деякі свійські птахи (гуси, качки), домашні тварини (коні, собаки, коти, кролі), дрібні ссавці, гризуни, кажани. Але в їх організмах вірус зберігається в доволі малій концентрації і дуже нетривало. Збудник захворювання добре зберігається в замороженому та висушеному станах. У тканинах і органах інфікованих качок і голубів вірус зберігається від 20 до 100 днів. При температурі вище 60°С гине впродовж 30 хвилин.

А ось переносниками захворювання є численні види кровосисних комарів, які також зустрічаються на території Донецької області. Комарі інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус попадає в організм людини або тварини, де розмножується і призводить до захворювання. Також можна інфікуватись при переливанні крові, трансплантації органів, грудному вигодовуванні, трансплацентарно від матері до дитини. Вкрай рідко можна заразитись при контакті з кров’ю тварин. Зареєстровані випадки внутрішньолабораторного зараження. А ось інфікована людина для оточуючих не заразна.

Що ж характерно для цієї особливо небезпечної інфекції? Дуже висока сприйнятливість людей до хвороби, хоча до 80% людей хворіють безсимптомно.  У 20% хворих розвиваються симптоми респіраторних захворювань: висока температура, головний біль, біль у горлі, суглобах, м’язах, слабкість, нудота, діарея, висипи на тілі. Найнебезпечнішими є ураження центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт, дезорієнтація, параліч, кома), які можуть привести до летальних випадків. Смертність пацієнтів з неврологічними ускладненнями становить від 4 до 14%. Найчастіше ці симптоми виникають у людей похилого віку та з ослабленою імунною системою. Інкубаційний період при цьому захворюванні триває від 1 до 7 днів, у людей з порушеним імунітетом – до 2 тижнів. Специфічного лікування гарячки немає, лише симптоматичне. Після перенесеного захворювання у людини виробляється стійкий імунітет, повторні випадки захворювання не реєструються. Вакцина для запобігання захворювання людей не розроблена.

Профілактика гарячки Західного Нілу

Щоб уберегтися від захворювання, необхідно проводити заходи по зниженню чисельності переносників, тобто комарів  у відкритій природі, підвальних та житлових приміщеннях будинків.

Для індивідуальної профілактики потрібно використовувати репеленти, фумігатори,  захисний одяг від укусів комарів, сітки на вікнах.

Бережіться від укусів комарів!!! І будьте здорові!!!