До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети, і від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні, викликані недалекоглядним, необґрунтованим ставлення людини до природи.

Забруднення довкілля поділяють на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які  виникають у результаті діяльності людини Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і інші енергії) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин та рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом. Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хвороб і бур'янів. Серед інгредієнтів забруднення — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі.  Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води промисловості.

У XXI столітті  стан навколишнього середовища нашої планети неухильно погіршується внаслідок антропогенного впливу. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже “схопила нас за горло”. Спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками теперішній стан природного середовища світу оцінюється як критичний, коли вже неможливі його самовідновлення і самоочищення: відбувається активна деградація та небезпечне знищення останніх природних ресурсів.

ВООЗ оприлюднила звіт, згідно з яким забруднення навколишнього середовища є однією із найголовніших причин смертності в світі. За їхніми даними через погані екологічні умови можуть зумовлювати понад 100 найнебезпечніших хвороб, які щороку вбивають майже 13 млн. людей, тобто 23% усіх смертей у світі. Згідно звіту ВООЗ тривожна ситуація і в Україні. В період 2005 -2020р.р. українці найчастіше помирали через хвороби системи кровообігу та новоутворень. Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно – ресурсного комплексу України.

Українська природа є ще однією жертвою російської агресії. Війна вплинула на кожний компонент довкілля – тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. Протягом усього періоду військового вторгнення росії на територію України були запущені  ракети різного калібру та типу. Ворог атакує як цивільні об’єкти, так і військову інфраструктуру.  Проте переважна більшість обстрілів припадає на населені пункти та об’єкти промисловості в них. Під час детонації ракет та артилерійських снарядів утворюється низка хімічних сполук: чадний газ (CO), вуглекислий газ (CO₂), водяна пара (H₂O), бурий газ (NO), закис азоту (N₂O), діоксид азоту (NO₂), формальдегід (CH₂О), пари ціанистої кислоти (HCN), азот (N₂), а також велика кількість токсичної органіки, окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина, конструкції. Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Основні з них  вуглекислий газ і водяна пара  не є токсичними, а шкідливі в контексті зміни клімату, оскільки обидва є парниковими газами. В атмосфері оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту. Кислотні дощі мають негативний вплив і на організм людини,  впливаючи на стан слизових тканин та органів дихання. Металеві уламки снарядів, що потрапляють у довкілля, також не є безпечними та цілковито інертними. Чавун із домішками сталі є найбільш поширеним матеріалом для виробництва оболонки боєприпасів та містить у своєму складі не тільки стандартні залізо та вуглець, а й сірку та мідь. Ці речовини потрапляють до ґрунту і можуть мігрувати до ґрунтових вод і в результаті потрапляти до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей. У менших масштабах (але з більшою різноманітністю впливів) джерелом забруднення є також згорілі танки, транспортні засоби, збиті літаки та інші залишки бойових дій.

Війна суттєво впливає на забруднення води, у тому числі на Сході України.   Руйнування інфраструктури, пов’язаної з водопостачанням і водовідведенням, хімічне забруднення, відключення електроенергії об’єктів, що скидають стічні води, становлять загрозу не тільки для водних ресурсів, а й для екосистеми в цілому. З початку збройного конфлікту неодноразово порушувалась і призупинялась робота об’єктів системи водопостачання, водоочищення й водовідведення, створюючи умови для спонтанного аварійного забруднення. Випадки пошкодження комунальних каналізаційних та водопровідних мереж зафіксовані в більшості населених пунктів уздовж лінії зіткнення. Підтоплення шахт та прилеглих територій  одна з основних причин потенційного забруднення підземних та поверхневих вод залізом, хлоридами, сульфатами, іншими мінеральними солями й важкими металами. Особливу загрозу становить підтоплення шахт, які використовувались як сховища відходів.  Неминучим наслідком масштабного затоплення шахт є підтоплення навколишніх територій і просідання поверхні землі, що виводить з експлуатації будівлі, споруди й комунікації, зокрема підземні газопроводи, каналізаційні та водопровідні системи і елементи системи водопостачання Донбасу. Надзвичайно актуальним питанням є замінування регіону. Внаслідок тривалої російської агресії  попри те, що вибухонебезпечні предмети, які не розірвались під час обстрілу, самі несуть небезпеку, вони вступають в хімічну реакцію з іншими елементами, що призводить до забруднення грунтів,  підземних вод, атмосфери.

Проблема забруднення та деградації основних складових довкілля з урахуванням довгострокового впливу екологічних і соціальних наслідків, має системний характер і її слід розглядати як нову загрозу національній безпеці в екологічній сфері. Оскільки очікується значне хімічне забруднення ґрунтів та вод, важливо після війни подбати про ефективну систему моніторингу стану довкілля, яка б дозволила зафіксувати реальний об’єм завданої шкоди довкіллю та дозволила вжити найефективніших заходів, щоб уникнути подальшого погіршення ситуації та щоб відновити екосистеми до безпечного стану  і для людини, і для дикої природи. Зараз є дуже важливою активність Міндовкілля, громадянського суспільства та екологічного комітету Верховної Ради, щоб уся шкода довкіллю була максимально зафіксована та у подальшому компенсована агресором. Також важливо, щоб план відновлення України включав заходи з відновлення та збереження екосистем, а до планів із відбудови населених пунктів включати природоорієнтовані рішення та заходи з адаптації до зміни клімату.

Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України. Визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України,  збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Будьте здорові !