Проблема внутрішньолікарняної інфекції є однією із основних проблем охорони здоров’я в усіх країнах світу, у тому числі в Україні. Внутрішньолікарня́на інфе́кція (нозокоміальна інфекція, госпітальна інфекція) (далі- ВЛІ) -  це будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, що виникло у хворого під час його лікування або процесу обстеження в лікарняному закладі після 48 годин перебування в стаціонарі за умови відсутності ознак хвороби на момент надходження в стаціонар та якщо він не перебував в інкубаційному періоді, або розвинулось безпосередньо після виписки з лікарні.

Також це будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в цьому закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.

Джерелом ВЛІ найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією.

Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий.

Найчастіше факторами, що призводять до розвитку ВЛІ, є наявність невиявлених носіїв патогенних мікроорганізмів серед медичного персоналу і пацієнтів, тривалі вогнища гнійно-септичної інфекції, наявність пацієнтів із грубими порушеннями імунітету, недотримання персоналом правил асептики та антисептики, особистої гігієни, перевантаження лікувальних закладів та їх недостатнє оснащення дезінфікуючими засобами, застаріле обладнання.

Групами ризику виникнення ВЛІ є хворі без постійного місця проживання, з тривалими інфекційними захворюваннями, з імунодефіцитними станами, а також медичний персонал.

Профілактика ВЛІ ґрунтується на оптимізації епідеміологічного нагляду, підвищенні ефективності дезінфекційних та стерилізаційних заходів, дотриманні госпітальної гігієни.

Гігієна рук вважається найважливішим елементом контролю ВЛІ ще відтоді, коли Ігна́ц Фі́ліп Зе́ммельвейс ( угорський акушер-гінеколог, професор) встановив вплив цієї процедури на частоту випадків породільної гарячки.

У 1847 році він працював в одному з пологових будинків у Відні.  Він помітив, що поява післяпологової гарячки у породіль та рівень материнської смертності в його клініці був значно вищим, ніж під час домашніх пологів, які приймали акушерки (16% у порівнянні з 7%).

Ігнац Земмельвейс вважається батьком гігієни рук. Руки медичного персоналу у передачі резистентних штамів мікроорганізмів відіграють основну роль. У процесі роботи в медичному закладі поверхня рук персоналу може бути неодноразово контамінована потенційними мікроорганізмами — збудниками ВЛІ. Тому, навіть якщо медичний персонал працює в рукавичках, зберігається небезпека інфікування пацієнтів та інших медичних працівників.

Руки медичного персоналу — один з основних факторів передачі збудників ВЛІ.

Гігієна рук — один із важливих елементів у комплексі заходів, спрямованих на боротьбу з ВЛІ. На сьогодні визначено 3 рівні обробки рук медичних працівників для обеззараження:

1) миття рук із застосуванням звичайного твердого чи рідкого мила та проточної води для усунення бруду, пилу, різноманітних органічних речовин;

2) гігієнічна (Європа)/антисептична (США) обробка рук, тобто очищення шкіри рук із застосуванням протимікробного/бактерицидного мила та води;

3) гігієнічна дез­інфекція рук (Європа), яка проводиться із застосуванням засобу на спиртовій основі, що наноситься на суху шкіру рук без води.

Для обробки рук перед хірургічним втручанням застосовуються 2 методики:

а) хірургічне миття (Європа), або хірургічна обробка рук (США), тобто очищення шкіри рук протимікробним милом та водою;

б) хірургічна дезінфекція рук (Європа), тобто обробка шкіри рук із застосуванням засобу на спиртовій основі, який наноситься на суху шкіру рук без води.

Звичайне миття рук показане лише в окремих ситуаціях в лікарнях та медичному обслуговуванні взагалі (механічне очищення шкіри у разі видимого забруднення кров’ю чи іншими рідинами організму, перед прийомом їжі, після відвідування туалету).

В цих ситуаціях звичайне миття рук забезпечує найкращі результати порівняно з іншими видами обробки шкіри.

Гігієнічна дезінфікуюча обробка рук із застосуванням засобу на спиртовій основі є найкращим видом обробки після виконання роботи, пов’язаної з доглядом за пацієнтами, яка може призвести до контамінації шкіри рук медичного працівника (наприклад після контакту з неушкодженою шкірою пацієнта, рідинами організму або екскрементами, слизовими оболонками, ушкодженою шкірою та перев’язувальним матеріалом (якщо на руках відсутнє видиме забруднення), після обробки інфікованої ділянки тіла, перед початком обробки неушкоджених ділянок, після контактів із поверхнями, з якими контактують пацієнти, а також після зняття рукавичок).

Шкіру рук необхідно обробляти також перед безпосереднім контактом із пацієнтами, перед одяганням стерильних рукавичок при виконанні таких операцій, як встановлення уретральних, центрального та периферичних судинних катетерів.

Етіологія нозокоміальних інфекцій, частота випадків контамінації шкіри рук різними нозокоміальними мікроорганізмами, а також роль гігієни рук медичного персоналу в період спалахів внутрішньолікарняних інфекцій є сигналами того, що засоби для гігієни рук повинні як мінімум забезпечувати активність щодо збудників цих інфекцій.

Використання бактерицидного мила в усіх цих ситуаціях є менш ефективним заходом профілактики перехресної передачі нозокоміальних патогенних мікроорганізмів.

Мила без лікарських речовин не містять ніяких діючих інгредієнтів із протимікробними властивостями, окрім консервантів.

При використанні звичайного мила та води кількість мікроорганізмів знижується за рахунок механічного усунення мікроорганізмів із поверхні шкіри рук.

Найвищу протимікробну ефективність забезпечують засоби на основі етилового спирту (в концентрації 60–85%), ізопропанолу (в концентрації 60–80%) та n-пропанолу (в концентрації 60–80%), які характеризуються широким спектром дії та її швидкістю. Етиловий спирт у високій концентрації (наприклад 95%) є найефективнішим засобом проти безоболонкових вірусів, тоді як n-пропанол здається більш ефективним по відношенню до резидентної бактеріальної мікрофлори.

Комбінація спиртів може забезпечувати синергічну дію.

Протимікробна ефективність як хлоргексидину (в концентрації 2–4%), так і триклозану (в концентрації 1–2%) нижча і спостерігається пізніше.

Активність цих засобів часто підсилюється механічним усуненням патогенних мікроорганізмів зі шкіри при митті рук.

Але навіть при врахуванні протимікробної ефективності разом із механічним усуненням ефективність цих засобів залишається нижчою за ефективність спиртів.

Застосування звичайного мила та води є найменш ефективним.

Центром контролю та профілактики захворюваності (США) замість мила та мийних засобів, які подразнюють шкіру рук, пропонується застосовувати засоби на спиртовій основі для обробки рук із вмістом різних пом’якшувальних речовин.

Подразнювальний контактний дерматит спостерігається найчастіше при застосуванні препаратів на основі 4% хлоргексидину глюконату, трохи рідше — мила без протимікробних властивостей та препаратів на основі нижчої концентрації хлоргексидину глюконату.

Найрідше це ускладнення спостерігається при користуванні засобами на спиртовій основі для обробки шкіри рук із правильно підібраним складом, які містять пом’якшувальні речовини та інші речовини для догляду за шкірою рук.

Персоналу необхідно нагадувати, що не рекомендовано мити руки після кожного використання засобу для обробки шкіри на спиртовій основі.

Загальні вимоги до гігієни рук медичного персоналу у лікарні

Персонал закладу охорони здоров’я  слідкує  за  чистотою своїх  рук.

Рекомендується, щоб нігті були коротко підстрижені у рівень з кінчиками  пальців,  без  тріщин  на  поверхні нігтів, без накладних нігтів.

Перед обробкою рук знімаються браслети, годинники, обручки.

Нагадування на робочому місці – найліпший спосіб звернути увагу працівників на важливість гігієни рук.

Нагадування мають містити відповідні вказівки та процедури для їх виконання. Вони також є засобом інформування пацієнтів та їх родичів щодо якості догляду, яку вони повинні отримати від працівників закладу охорони здоров’я .

Інформаційні плакати є найпоширенішим типом нагадування.

Інші типи нагадувань – наклейки, розміщені поряд із точками догляду, та позначки/малюнки, слогани щодо важливості гігієни рук, наприклад «Чисті руки завжди і всюди»,  «Помий руки – збережи життя», «Захистіть себе та близьких – мийте руки».

Тема гігієни рук актуальна завжди, адже саме миття та дезінфекція рук можуть першочергово урятувати людину від зараження різними інфекціями.

Тому дезінфекція та миття рук повинні бути невід’ємною частиною життя та головним правилом профілактики внутрішньолікарняних інфекцій для медичних працівників.

Дотримання гігієни рук медичним персоналом можливе лише в тому випадку, якщо заклад охорони здоров’я забезпечує необхідну інфраструктуру і постійну наявність витратних матеріалів для гігієни рук.

Тому для надійного та постійного дотримання працівниками гігієни рук, керівництво має забезпечити лікувальний заклад обладнанням для гігієни рук, а саме:

- рукомийник із холодною та гарячою водою зі змішувачем, який бажано приводити в дію без доторкання рук;

- закриті ємності з кранами для води – за наявності проблем із постачанням води;

- рідке мило з нейтральним значенням рН;

- спиртовий антисептик;

- антимікробний миючий засіб; засіб догляду за шкірою;

- нестерильні та стерильні одноразові рушники чи серветки, дозуючі пристрої для миючих та дезінфікуючих засобів, засобів для догляду за шкірою;

- ємкості для використаних рушників та серветок;

- рукавички гумові одноразові нестерильні та стерильні.

Для впровадження покращення гігієни рук усі працівники медичних закладів мають пройти курс із навчання й підготовки щодо правил і практик гігієни рук,  який розробляється координатором з гігієни рук відділу інфекційного контролю лікарні.

Захистіть себе та близьких – мийте руки!