Навіть багато тисяч років тому з точки зору психології люди були схожими на нас і мали такі самі недоліки, зокрема, часто відкладали здійснення важливих, але не дуже бажаних дій. Є припущення, що прокрастинація виникла разом з поділом праці, тобто невиконання роботи більше не означало для людини швидких згубних наслідків.

Прокрастинація (від англ. Procrastination «затримка, відкладання») проявляється тоді, коли людина, усвідомлюючи необхідність виконання цілком конкретних важливих справ нехтує цим та відволікається на побутові дрібниці або розваги.

Причина виникнення прокрастинації.

Люди часто думають, що відкладають справи через лінь чи нестачу сили волі, але реальна причина дещо складніша і пов’язана з нашими когнітивними механізмами. Це проблема регуляції емоцій, викликаних певними обставинами — нудьгою, тривогою, невпевненістю, розчаруванням. Справа в тому, що мозок людини складається з двох структур — лімбічної системи та префронтальної кори. Лімбічна система — первинна й домінуюча, вона регулює нашу автоматичну поведінку у відповідь на емоційні подразники, а префронтальна кора вважається такою, що сформувалася пізніше і відповідає за планування та прийняття усвідомлених рішень. Коли ми відчуваємо неприємні емоції, мозок хоче нас захистити, а оскільки лімбічна система набагато сильніша, то часто вона перемагає, тому ми просто ігноруємо небажані справи, навіть  якщо усвідомлюємо їхню необхідність.

Зазвичай, це стосується того моменту, коли людина хоче уникнути більш неприємного та важливого завдання, на користь приємного та легкого. Людина відкладає важливі справи «на потім», а коли всі терміни пройшли, то відмовляється від запланованого або намагається зробити все відкладене за короткий проміжок часу. Внаслідок цього, справи не виконуються або виконуються неякісно, із запізненням та не в повному обсязі. Це призводить до негативних наслідків: проблем на роботі, втрати можливостей, невдоволення оточення. Якщо ж протягом тривалого періоду відкладати справи на потім, то можна втратити мотивацію, розчаруватися в роботі та у своїх можливостях, що призведе до депресії.

Чи є я прокрастинатором?

Дайте собі відверті відповіді на ці запитання:

1. Чи часто трапляється так, що я невчасно виконую завдання, які мав/ла виконати декілька днів тому?

2. Чи швидко я відповідаю на електронні листи та телефонні дзвінки?

3. Чи часто я помічаю, що не виконую роботу протягом декількох днів (навіть тоді, коли потрібно просто сісти та почати)?

4. Коли мені потрібно зробити щось важке чи важливе, чи кажу я собі, що краще відкласти та почекати, допоки не матиму хороший настрій або натхнення?

5. Чи потрібно мені поспішати, для того, щоб виконати завдання вчасно?

6. Чи завжди я виконую все, що планую зробити за день?

7. Чи часто я намагаюсь зробити усе в останню хвилину/день?

8. Чи часто, коли наближаються дедлайни, я витрачаю час на інші неважливі справи?

9. Чи часто я відкладаю початок того, що мені потрібно зробити?

10. Я часто кажу собі: «Я зроблю це завтра».

Якщо ви відповіли на більшість питань «так», то найімовірніше ви – «прокрастинатор».

Шляхи боротьби та подолання прокрастинації.

· Використовуйте списки справ з пріоритетами та визначенням дедлайнів.

· Пробачайте себе за відкладання справ у минулому. Дослідження показують, що самопрощення, самоприйняття допомагає людині ставитися до себе більш позитивно, знижує ймовірність прокрастинації в майбутньому.

· Зосереджуйтеся на вирішенні, а не на уникненні.

· Винагороджуйте себе за виконану роботу і регулярно нагадуйте собі про серйозні наслідки невиконання тих завдань, яких ви уникаєте.

· Попросіть кого-небудь із друзів, колег перевіряти вас. Тиск з боку людей, що розуміють вас – працює! Це дієвий принцип самодопомоги.

· Намагайтеся братися за завдання одразу, як тільки вони виникають. Не дозволяйте їм накопичуватися протягом наступного дня.

· Мінімізуйте відволікаючі фактори: перегляд відео, соцмережі, тощо.

· Розвивайте цікавість та допитливість. Якщо ви відчуваєте спокусу відкладати справи на потім, зверніть увагу на відчуття, що виникають у ваших думках та тілі. Подумайте, які почуття викликає у вас ця спокуса? Де ви їх відчуваєте у своєму тілі? Що вони вам нагадують? Що відбувається з думкою про прокрастинацію, коли ви її спостерігаєте? А якщо її посилити/розсіяти чи спробувати замінити на інші емоції? Як змінюються ваші відчуття в тілі, коли ви думаєте про те, що зможете впоратися зі зволіканням?

· Створіть власне бачення, що допомагає зрозуміти свою мету, плани, навички і те, чим ви хочете займатися у своєму житті. Воно допомагає зосередити зусилля на правильних діях, розставити пріоритети, зрозуміти, що мотивує, дає почуття радості, натхнення та щастя.

· Варто розуміти, що прокрастинація – це глибоко екзистенційна проблема. Вона стосується сенсу нашого життя, питань індивідуальної свободи волі і більшою мірою того, на ЩО ми бажаємо витрачати свій час, а не про те, як ми це робимо насправді.

Один з прикладів негативного впливу прокрастинації на здоров`я – постійне відкладання медичних оглядів чи необхідних фізичних вправ. Також науковці виявили зв`язок між прокрастинацією й серцево-судинними захворюваннями, зокрема гіпертонією. Це й не дивно, адже наша підсвідомість завжди пам`ятає про невиконані завдання, а напружена робота  поспіхом та в останню хвилину лише додає стресу.

Подумайте – чи вартий час, котрий ви витратите на завдання, результатів його виконання. Як і подумайте про час на лінь та відпочинок. І цінуйте час, яким би меркантильним не здавалося це прохання. Вартість часу – це вартість самого завдання. Якщо подумати про мрію та мету, то прокрастинація виявляється дуже, ну дуже дорогою.

Життя – воно тут і зараз. І вибір – досягати чи ні, планувати чи ні, радіти чи ні, жити чи ні – тільки за кожним із нас.

Бережіть себе, але цінуйте час!