Гриби, що містять аматоксини є причиною серйозних і часто летальних отруєнь. До них належать: мухомор зелений (бліда поганка), мухомор весняний та мухомор білий смердючий; лепіота рожева, лепіота коричнево-червонувата, лепіота отруйна; галерина облямована, галерина осіння.

Мухомор зелений або Бліда поганка — надзвичайно отруйний гриб родини мухоморових. Місцеві назви — гадючка, блекітниця, мухомор гадючий. Бліда поганка вважається найнебезпечнішим з існуючих у наших широтах грибів. Навіть невеликий шматочок блідої поганки може завдати непоправної шкоди здоров’ю людини (в одному плодовому тілі міститься чотири смертельні дози). Всі частини гриба однаково отруйні навіть спори. Бліда поганка росте в листяних і мішаних лісах на родючих грунтах у місцях із задовільною освітленістю. Найчастіше гриб утворює мікоризу з різними листяними породами деревних рослин і чагарників (бук, дуб, береза, клен, липа, ліщина). Плодоносить наприкінці літа – восени.

З якими грибами плутають.

Для недосвідчених грибників цей гриб схожий з деякими їстівними видами: печерицями; грибом-парасолькою,  сироїжкою зеленою і зеленуватою;  грибом товкачиком (поплавком).

Є низка ситуацій, коли грибник може здійснити фатальну помилку та сплутати бліду поганку з іншими грибами: дуже молоді гриби, які  тільки вийшли з яйця, мають коротку ніжку, абсолютно не видно кільця на кінці ніжки. В цьому випадку бліду поганку можна прийняти за деякі види товкачиків (поплавків), сироїжок або рядовок.

Плодове тіло гриба складається  з шапинки та ніжки, у молодого гриба оточене загальним покривалом. На цій стадії воно нагадує яйце. Пізніше загальне покривало розривається, його залишки при основі ніжки утворюють піхву (вольву), яка є дуже важливою ознакою при розпізнаванні цього гриба. Пластинки на даній стадії вкриті білим так званим частковим покривалом, що при дозріванні гриба по зовнішньому краю відривається від шапинки і утворює на ніжці повисле кільце (у вигляді спіднички).

У блідій поганці виділено 2 головні групи токсинів: аматоксини (аманітин α, β, γ) та фалотоксини. Саме перші спричиняють важкі отруєння. До смертельного результату може привести вживання навіть одного плодового тіла. Фалотоксини є надзвичайно токсичними для клітин печінки, але, на щастя, вони не всмоктуються у кишковому тракті.

Мухомор смердючий або Біла поганка є смертельно отруйним грибом,  як і близькоспоріднена до нього бліда поганка.

Шапка 3-7(10) см у діаметрі, в центрі напівкуляста конусоподібна, згодом розпростерта, іноді асиметрична, спочатку біла, згодом жовтувата, клейка, під впливом їдкого калію набуває золотисто-жовтого забарвлення. Пластинки вільні, білі. Спорова маса біла. Ніжка 5-10 см, циліндрична, з бульбою, волокниста, волокнисто-шерстиста, щільна, з тонким, волохатим, нестійким кільцем, яке швидко зникає, біля основи з вільною, мішечкоподібною, з нерівним краєм піхвою. М'якуш білий, при розрізуванні колір не змінюється, з дуже неприємним запахом. Росте у хвойних і мішаних лісах, плодові тіла утворюються у липні — вересні. Поширений на Поліссі, у Лісостепу. Смертельно отруйний гриб, який іноді помилково збирають замість їстівних  печериць. Містить такі отрути, як аманітин, фалоїн, фалоїдин.

Галерина осіння.

З’являється в хвойних і хвойно-листяних лісах у другій половині літа – восени.

Головна ознака Галерин  – відсутність чешук на ніжці і капелюшку.  Ростуть вони найчастіше поодиноко, хоча і недалеко один від одного. Якщо гриби зростаються, то по 2 – 3, рідко більше. Але ж і опеньок літній може рости не тільки великими зростками. Дослідження показали, що цей гриб містить отрути, характерні також для блідої поганки, білої  поганки (мухомора смердючого), мухомора весняного.  Ці речовини отримали назву аманітіна (інакше їх називають аматоксіни). Симптоми отруєння: біль в животі, блювота, пронос, головний біль, порушення зору.

Лепіота рожева, лепіота коричнево-червонувата, лепіота отруйна (родини печерицевих).

В Україні зустрічається в степу у липні - жовтні. Росте на відкритих трав'янистих місцях, на узліссях, рідко у парках.

Шапинка 2-5 см у діаметрі, тонком'ясиста, опукло- або вохряно-коричнювата, тонковолокниста, з притиснутими дрібними темними лусками, по краю плівчаста, суха. Пластинки вільні, широкі, густі, білі, згодом жовтувато-білі. Ніжка 2-4 см., порожня, кольору шапки або світліша, луската з вузеньким пластівчастим білуватим кільцем, що скоро зникає. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі повільно червоніє у периферичному шарі плодового тіла, без особливого запаху й смаку. Часто плутають лепіоту з печерицями.

Теплова обробка не зменшує дію аматоксинів. Їх неможливо знешкодити ані варінням, ані маринуванням, ані сушінням, ані заморожуванням.

Симптоми отруєння: зазвичай отруєння має фазний перебіг:

1) безсимптомний період — може тривати 8–16 год після вживання грибів;

2) період гострого гастроентериту — може тривати кілька годин і є результатом дій фалотоксинів; виникають дуже сильні спастичні болі в животі, нудота, блювота і пронос, що призводять до зневоднення та загрозливих для життя електролітних порушень;

3) латентний період — 2–3 доба (зустрічається в декількох відсотків пацієнтів), тимчасове покращення самопочуття;

4) період системних розладів (печінкова недостатність, гостра ниркова недостатність) — 3–5 доба після вживання грибів.

При дуже тяжких отруєннях симптоми блискавичної печінкової недостатності розвиваються рано, поміж 1 та 2 добою від моменту отруєння.

Діагностика: базується, в основному, на даних анамнезу: споживання пластинчастих грибів; споживання грибів, зібраних самостійно або придбаних за межами контрольованої системи продажів,  не можливо  визначити характерних ознак будови гриба; наявність симптомів гастроентериту у людей, які вживали ту саму страву з грибами; довгий безсимптомний період (8–16 год після вживання).

Будьте обережні, гриби можуть бути дуже небезпечними!!!