Питна вода – це вода, яка при постійному її споживанні впродовж всього життя людини забезпечує стабільну роботу всіх систем організму. Неякісна питна вода – це проблема для всього світу. За даними Організації об’єднаних націй, до 80% усіх хвороб, в тій чи іншій мірі пов’язані з використанням неякісної питної  води.

На теперішній період, під час ведення бойових дій вражаються та руйнуються системи життєзабезпечення людей, погіршуються або взагалі зникають санітарно-побутові умови, виникає актуальна проблема дефіциту якісної чистої питної води.  В повній мірі цю проблему вирішує тільки  бутильована вода, яку видобувають з чистих підземних джерел та розливають з урахуванням нормативних вимог до якості та безпеки. 
У зв’язку з веденням бойових дій та тривалою відсутністю якісного централізованого водопостачання, населення змушене брати воду з  неорганізованих джерел. Неорганізованими джерелами водопостачання є колодязі, каптажні джерела, свердловини  колективного використання. Незважаючи на поширену думку про те, що в любому підземному джерелі добра якісна питна вода - це не відповідає дійсності. Пити можна тільки із облаштованого джерела, яке має затверджену зону санітарної охорони та  регулярно контрольовану в лабораторії якість води. Але в любому випадку воду з таких джерел рекомендується кип’ятити.

Для вказаних груп водних джерел  характерні наступні недоліки:

1. Постійний ризик хімічного та біологічного забруднення. Ніхто ніколи не може достовірно сказати, звідки наповнюється водою те чи інше джерело. Тобто, завжди є вірогідність його неконтрольованого забруднення або зараження,  як ненавмисного, так і в результаті навмисного (як приклад – отруєння колодязів при ворожих конфліктах).

2. Неможливість получити воду вищої категорії якості. Практично немає ні одного «народного» джерела або колодязя, в якому би вода відповідала вищої категорії якості, як у бутильованій воді.

Споживання неякісної питної води може викликати ряд хвороб або харчових отруєнь (різноманітні кишкові інфекції: гепатит А, дизентерія та ін., а також паразитарні хвороби: гельмінтози, лямбліоз та ін.).

Хімічне забруднення води пов’язане з виникненням токсикозів, мутагенної та канцерогенної патології. Тому в питній воді суворо обмежують гранично допустимі концентрації багатьох елементів та речовин (ртуть, свинець, нафтопродукти, нітрати тощо).

Якісна питна вода обов’язково повинна містити оптимальну кількість біогенних елементів, які є життєво необхідними. При недостатній їх кількості в питній воді, наприклад, фтору, розвинеться  карієс, а дефіцит йоду  призводить до хвороби щитовидної залози у дорослих та затримки розумового розвитку у дітей.

У воді обов’язково повинна бути оптимальна кількість таких важливих макроелементів, як кальцій та магній. Кальцій необхідний для формування  кісткової тканини. Недостатня кількість кальцію у питній воді може призвести до такої серйозної  хвороби, як остеопороз.

Що таке безпека питної води?

Встановлені наступні показники безпеки питної бутильованої води:

- радіаційна безпека;

- мікробіологічна безпека;

- хімічна безпека.

Таким чином, тільки та вода може враховуватися в повній мірі якісною та безпечною, яка, з однієї сторони, не містить шкідливих домішок (ртуть, свинець, нітрати, нафтопродукти та ін.), а з іншої сторони, містить життєво необхідні макро- та мікроелементи (кальцій, магній, калій, йод, фтор).

Необхідно запам’ятати прості правила споживання питної води:

1. Людина для нормальної життєдіяльності повинна кожного дня споживати не менше 2,5 – 3л води у вигляді напоїв і у складі різноманітного харчування.
2. Найбільш корисною для постійного споживання є сира вода питної якості, в якій оптимально збалансовано вміст природних хімічних елементів та сполук.
3. Питна вода, яка не відповідає встановленому стандарту, може спровокувати розвиток хронічних захворювань внутрішніх органів, прискорювати старіння організму, викликати неприємні відчуття та внутрішній дискомфорт. Неякісна питна вода скорочує життя від 3 до 7 років.
4. Питна вода може бути санітарно небезпечною, тобто містити хвороботворні бактерії, у випадку недостатнього її знезараження на спорудах водопідготовки, забруднення мікроорганізмами у зовнішніх та внутрішніх водопровідних мережах.
5. Питна вода особливо небезпечна у випадку, коли у водопровідні мережі будь яким шляхом потрапляє стічна вода з каналізаційної мережі. Ймовірними наслідками цього може бути зараження води бактеріями черевного тифу, холери, паратифу, дизентерії, а також вірусного  гепатиту А.
6. Не рекомендується вживати воду у сирому вигляді з неорганізованих джерел водопостачання та водопровідної мережі, тому що відсутня повна гарантія її санітарної безпеки.
7. При споживані бутильованої води необхідно контролювати її органолептичні показники: запах, присмак, прозорість, кольоровість. Якісна вода повинна бути абсолютно прозорою, безбарвною, не повинна мати ніяких запахів, у т.ч. хлору та ін., не мати кислого, солодкого, гіркого присмаку.
8. Слід обережно споживати воду із колодязів та джерел навіть при задовільних органолептичних показниках. Нерідко така вода містить значні концентрації нітратів, які при постійному споживанні можуть призвести до порушення окислювальної функції крові – метагемоглобінемії, в результаті чого виникає кисневе голодування (гіпоксія).
9. Рекомендується утриматись від споживання води з неперевірених або випадкових джерел.
10. В усіх випадках, щодо захворювання або погане самопочуття, пов’язаних зі споживанням питної води, необхідно зробити хімічний та бактеріологічний аналіз води у спеціалізованій лабораторії та звернутися за консультацією до лікаря.