logo Ukrainian flag
 
ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ ПИТАННЯ ЩОДО ВОДОПОСТАЧАННЯ.

Водопостача́ння — стала система постачання води належної якості та кількості населенню, промисловим підприємствам тощо, у певній державі. За прогнозами експертів до 2050 року 3,5 – 4,4 мільярда людей будуть відчувати нестачу питної води, з них близько мільярда – мешканці міст.

Види водопостачання

Схема водопостачання міста: 1 — водоприймач; 2 — самопливна труба; 3 — береговий колодязь; 4 — насоси станції першого підйому; 5 — відстійники; 6 — фільтри; 7 — запасні резервуари чистої води; 8 — насоси станції другого підйому; 9 — водоводи; 10 — водонапірна башта; 11 — магістральні трубопроводи; 12 — розподільчі трубопроводи.

  • Оборотне водопостачання (замкнений цикл водопостачання) — спосіб водопостачання з багаторазовим використанням відпрацьованої води, що пройшла необхідне очищення. Втрати води при цьому поповнюються з водного джерела.
  • Централізоване господарсько-питне́ водопостача́ння — сукупність заходів із забезпечення питною водою населення, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Централізоване господарсько-питне водопостачання включає вибір і оцінку можливих джерел водопостачання (для підземних вод — оцінку їх запасів), вибір місця закладання та будівництво водозабірних споруд, санітарну оцінку вод і заходів з їх охорони від забруднення. Склад і властивості питної води в системах централізованого господарсько-питного водопостачання повинні відповідати певним нормативним вимогам.
  • Місцеве або децентралізоване водопостачання — система водопостачання, призначена для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель; має низку особливостей. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, поверхневі, підземні.
  • Холодне водопостачання — цілодобове забезпечення споживача холодною питною водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення або до водорозбірної колонки.
  • Гаряче водопостачання — цілодобове забезпечення споживача гарячою водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення.

Системи водопостачання.

Системи водопостачання — це комплекс інженерних споруд, які призначені для забору води з джерела водопостачання, її очищення, зберігання і доправлення до споживача.

За видами використання природних водних джерел вирізняють водопроводи (системи водопостачання), що забирають воду з поверхневих джерел — річок, водосховищ, озер, морів, і водопроводи, що забирають воду з підземних джерел (артезіанських, джерельних). Існують також водопроводи змішаного живлення.

За видами об'єктів, що обслуговуються, системи водопостачання поділяють на міські, промислові, сільськогосподарські тощо.

За призначенням системи водопостачання поділяють на господарсько-питні, виробничі, протипожежні.

За способом подачі води вирізняють самопливні водопроводи й водопроводи з механічною подачею.

На основі техніко-економічних розрахунків часто влаштовують поєднані системи водопостачання: господарсько-протипожежні, виробничо-протипожежні або виробничо-господарсько-протипожежні.

Системи водопостачання можуть обслуговувати як один об'єкт, наприклад місто або підприємство, так і декілька об'єктів. У випадках, коли окремі частини території мають значну різницю у відмітках висот, влаштовують зонні системи водопостачання (окремих районів).

Джерела водопостачання.

Схема утворення і залягання підземних вод: 1 — водопойні породи; 2 — водоносні породи; К1-К4 — колодязі; Д1-Д3 — джерела

Джерела водопостачання бувають закритого (підземні) й відкритого (поверхневі) типу.

До підземних джерел водопостачання відносяться підземні води, які утворюються внаслідок проникнення в землю атмосферних і поверхневих вод. Підземні води можуть бути безнапірними й напірними (артезіанськими). Безнапірні води першого від поверхні водоносного горизонту, називаються ґрунтовими. Ґрунтові води не перекриті зверху водотривким шаром, тому характеризуються підвищеною небезпекою можливого забруднення. Для централізованого водопостачання вони не використовуються.

Напірні (артезіанські) міжпластові води заповнюють водоносні горизонти повністю. Вони добре захищені від проникнення забруднювальних речовин з поверхні кількома шарами водотривких порід. Артезіанські води, як правило, характеризуються високою якістю і можуть використовуватися без очищення.

У колодязі (свердловині), який відкриває напірний водоносний горизонт, вода підіймається до п'єзометричної лінії. Якщо п'єзометрична лінія проходить вище поверхні землі, спостерігається виливання води з колодязя. Такі колодязі (свердловини) називаються самовиливними. Безнапірні й напірні води можуть виходити на поверхню (джерела).

До поверхневих джерел водопостачання належать річки, озера, водосховища.

Морська вода після опріснення може також використовуватися для господарсько-питних потреб, хоча частіше у певних регіонах світу використовується у промислових і сільськогосподарських системах водопостачання .

Вибір джерела водопостачання залежить від якості води в ньому та його продуктивності.

Схема водопостачання міста залежить від виду джерела водопостачання.

В Україні дослідження проб води з джерел господарсько-питного водопостачання (для оцінки їхнього стану) здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 2761-84 «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання» та СанПіН 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднень».

Деякі вимоги до властивостей, складу та якості води

Склад природних вод різноманітний і являє собою динамічну систему, що постійно змінюється, яка вміщує мінеральні й органічні речовини у завислому, колоїдному і розчиненому станах.[2]

Якість води характеризується поєднанням її фізичних властивостей, хімічного і бактеріологічного складу.

До фізичних властивостей води належать її температура, кольоровість, мутність, присмак і запах.

Температура води залежить від джерела водопостачання та сезону року.

Залежно від місцевих природних умов і характеру споживання води, а також в залежності від економічних міркувань схема водопостачання і складові її елементи можуть змінюватися досить сильно.

Під кольоровістю води розуміють її забарвлення, яке виражається у градусах кольоровості за платиново-кобальтовою шкалою. Один градус цієї шкали відповідає 1 дм³ води, забарвленої 1 мг порошку платини.

Мутність визначається вмістом у воді завислих частинок і виражається у мг/дм³.

Присмак води. Схематично виокремлюють чотири присмаки води: солоний, гіркий, солодкий і кислий. Солоний присмак воді надають хлоридні солі натрію, гіркий - сульфат магнію. Кислий присмак мають мінеральні води за великого вмісту вуглекислого газу.

Запах води може бути природного і штучного походження. Серед запахів природного походження розрізняють наступні: ароматичний, болотний, сірководневий, гнильний, деревний, землистий, пліснявий, рибний, трав'янистий, непевний.

Хімічний склад води характеризується наступними показниками: активною реакцією (рН), твердістю (жорсткістю), окисненістю, вмістом окремих розчинених солей та їх сумарним вмістом - мінералізацією води (у водопровідній практиці - сухий залишок)

Активна реакція води (рН) визначається концентрацією у воді іонів водню і виражається через рН. При рН = 7 - водне середовище нейтральне, при рН < 7 - середовище кисле (кислі води), а при рН > 7 - середовище лужне (лужні води).

Твердість води визначається вмістом у ній солей кальцію і магнію. Вона виражається у мг-екв/дм³. Вирізняють твердість карбонатну, некарбонатну і загальну (їхня сума). Карбонатна твердість характеризується вмістом карбонатних солей кальцію, некарбонатна твердість — вмістом некарбонатних солей кальцію і магнію. Особливо велику твердість має морська вода.

Окисненість зумовлюється вмістом у воді розчинених органічних речовин і слугує показником можливого забруднення цими речовинами, що розкладаються - чим вищий показник окиснюваності, тим гірша якість води.

Мінералізація води (у водопровідній практиці - сухий залишок) - вміст у воді розчинених солей у мг/дм³. Згідно нормативних вимог мінералізація води у джерелі централізованого водопостачання не може перевищувати 1000 мг/дм³ (1 г/дм³)[5], але може бути 1500 мг/дм³ (1,5 г/дм3) - за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України. В той же час, за показником фізіологічної повноцінності мінерального складу води - оптимальною є мінералізація 0,2-0,5 г/дм3. Для прикладу, мінералізація води р. Дніпро становить 300-350 мг/дм³, підземних вод у бюветах м. Києва - 500-600 мг/дм³.

Ступінь бактеріологічного забруднення води визначається кількістю бактерій, яка міститься у 1 см3 води. Вирізняють патогенні (хвороботворні) і сапрофітні бактерії. Для оцінки ступеня забруднення води патогенними бактеріями визначають вміст у ній кишкової палички. Бактеріальне забруднення води вимірюють колі-титром та колі-індексом.

Колі-титр — об'єм води у см3, в якому міститься одна кишкова паличка.

Колі-індекс — кількість кишкових паличок, які містяться у 1 дм³ води.

Вимоги до якості питної води (вже після водопідготовки) в Україні визначаються ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги, контроль за якістю» та ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"[, затверджених Мінохорони здоров'я 12.05. 2010 р., уведених 16.07. 2010 р. Вимоги до якості виробничої води залежать від характеру виробництва.

 

Лікар із загальної гігієни                         Юрій  Подопригора
 

ДОЦКПХ

Зв'язок

Телефон

Телефон:

(06264) 1 72 12

Моб. тел.: 
+38 096 264 93 12

+38 050 025 34 95

Електрона адреса: 
obllabcentre_kram@ukr.net