logo Ukrainian flag
 
Йододефіцитні регіоні і зв`язок з захворюваннями населення.

21 жовтня відзначено в календарі як Всесвітній день йододефіциту. Ця подія покликана інформувати громадськість про потребу в йоді та роз’яснювати негативний вплив  йододефіциту на здоров’я людини. У регіонах із нестачею йоду проживає майже 30 % населення планети із значним ризиком розвитку «йододефіцитних захворювань».

Йододефіцитні розлади — одні з найпоширеніших неінфекційних захворювань людини. Одне з найпоширеніших захворювань на земній кулі, епідемічний зоб, переважно трапляється серед населення гірських районів, біосфера яких бідна на йод. За даними ВООЗ, на ендемічний зоб у світі хворіють близько 200 млн. людей, тобто близько 7 % населення земної кулі. Щорічно реєструється майже 1 млн. хворих. Є великі ендемічні райони в гірських місцевостях усіх континентів землі.

Найбільш розповсюджений йододефіцит в країнах Африки і Південно-Східної Азії До йододефіцитних регіонів частіше належать гірські масиви й місцевості, віддалені від моря. Саме в цих регіонах спостерігається нестача йоду в ґрунтах. Люди, які живуть на узбережжях морів і океанів, жителі острівних держав, як правило, вживають в їжу велику кількість багатих на йод морепродуктів, тому вони, здебільшого, не страждають на дефіцит йоду.

Загальнонаціональне дослідження вживання населенням мікронутрієнтів, проведене у 2002 році Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка, Інститутом медицини праці АМН України спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), довело наявність йодного дефіциту на всій території України.

 

Регіон називається ендемічним за зобом, коли в більше ніж 10 % жителів цієї території визначається зоб. Ендемічний зоб — основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. В Україні до регіонів з високим ризиком розвитку йододефіцитних захворювань належать Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська та Волинська області. Чорнобильська катастрофа свого часу привернула увагу до проблеми йодного дефіциту в Чернігівській, Київській, Житомирській, Черкаській, Рівненській областях. До регіонів з частково вираженим йододефіцитом відносяться Хмельницька, Житомирська, Київська область і Крим. Помірна нестача йоду фіксується у Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Дніпропетровській, Луганській, Сумській областях. І тільки південні області України, а також Кропивницька, Донецька і Харківська області належать до регіонів з незначно вираженим йододефіцитом.

Історично значну частину території України вважали регіоном в ендемічної патології щитоподібної залози, зумовленої дефіцитом йоду, зокрема територію Західної України. Західний регіон України, що представлений різними клімато-географічними зонами (гори, передгір’я, рівнини), вважався найбільшим ендемічним регіоном щодо зоба, з поширеною патологією серед усіх верств населення. Західні області України є частиною двох ендемічних щодо зоба смуг місцевості — Карпатської і Білорусько-Волинської. Саме в цих регіонах були проведені основні дослідження в Україні. Перші літературні згадки про зобну ендемію в західних областях України з’явилися в 1898 році, коли  опублікували статистичні дані, що грунтувалися на звітах повітових лікарів стосовно випадків зоба у рекрутів. Тоді найбільшою була поширеність випадків зоба і кретинізму серед населення в Івано-Франківській області. Починаючи з 1946 року за завданням Міністерства охорони здоров’я УРСР проведені масові обстеження населення західних областей України. У результаті обстеження виявлено значну поширеність зоба майже у всіх районах Закарпатської області. Найбільш ураженими були гірські і передгірські райони (Великоберезанський — 32,2%, Свалявський — 28,3%, Рахівський — 16,5%). В окремих селах захворюваність населення на зоб сягала 50–80%, зустрічалися випадки кретинізму. Не зупиняючись детально на дослідженнях цього періоду, слід указати, що активна протизобна боротьба у 50–60-ті роки минулого століття, організація протизобних диспансерів сприяли подоланню йодного дефіциту в населення та контролю за зобною ендемією.

На йододефіцитний синдром хворіє більше 2 млрд. людей на всіх континентах. Ендемічний зоб виявлено у 740 млн. осіб, 43 млн. осіб страждає від розумової відсталості внаслідок йододефіциту, на ендемічний кретинізм хворіє більше 6 млн. чоловік. Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії в 2011 році, йододефіцит був виявлений у 70% населення..

В 1980 році ВООЗ оголосила факт, що 60% населення землі мають дефіцит йоду. Зв’язок між недостатнім рівнем йоду в організмі та цілим рядом спровокованих ним захворювань остаточно був встановлений лише в 1983 році. Тоді ж ВООЗ ввела в обіг новий термін — «йододефіцитні захворювання». До таких захворювань належить велика кількість розладів, зумовлених йодною недостатністю. Йододефіцитні захворювання - патологічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду. Ця група захворювань включає йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб, вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію щитоподібної залози.  Крім захворювань щитоподібної залози, цей термін охоплює також ряд гормональних порушень, які прямо чи опосередковано пов’язані з нестачею йоду. Для боротьби з проблемою при ВООЗ в 1990 році було створено спеціальну Міжнародну раду з контролю за йододефіцитними захворюваннями.  В 2005 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла резолюцію, згідно якої держави-члени ВООЗ повинні повідомляти про загальну ситуацію з дефіцитом йоду раз на 3 роки. 192 країни підписали міжнародну Конвенцію та приєдналися до програми боротьби з йододефіцитними захворюваннями.

Бажаємо здоров`я, піклуйтеся про себе!

 

ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ»    Чайка Т.П., Галдєєва І.А.

 

Зв'язок

Телефон

Телефон:

(06264) 1 72 12

Моб. тел.: 
+38 095 457 5453

Електрона адреса: 
obllabcentre_kram@ukr.net