Іприт – темно-бура масляниста рідина з характерним запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці. Під час Першої світової війни іприт широко застосовувався для хімічних атак. Він є різновидом хімічної зброї шкірно-наривної дії.  Іприт  може розноситися вітром на дуже великі відстані і залишатися в навколишньому середовищі 1-2 дні, а при зниженій температурі повітря, навіть тижнями чи місяцями. У рідинно-краплинному й пароподібному станах іприт вражає шкіру та очі, у пароподібному – дихальні шляхи та легені. Якщо ця отруйна речовина потрапляє з їжею та водою, то відбувається ураження травної системи.

При крайньому ступені отруєння неминучою є смерть, і за концентрації іприту у повітрі 0,03 мг/л людина гине впродовж 2-5 хвилин. Якщо ж частка газу в повітрі незначна, він не вражає миттєво відразу після вдихання, а поступово накопичується в організмі й отруєння дається взнаки через кілька чи навіть кільканадцять годин (кумулятивний ефект). Ще одна неприємна особливість іприту − це його здатність проникати у тканину, папір, будівельні матеріали і навіть гуму, де він може ще довго зберігати свої отруйні властивості, особливо в зимовий період, за низької температури навколишнього середовища. Контакт із просякнутими іпритом предметами може бути небезпечним навіть через кілька тижнів після забруднення.

Основні симптоми ураження іпритом:

– Шкіра: почервоніння та свербіж, які з часом можуть змінитися на жовті пухирі на шкірі.   Для іпритних шкірних уражень характерно, що під час контакту відсутні симптоми подразнення, болю;  прихований період складає 2 години і більше. Але якщо надворі спекотна погода, а шкіра волога, симптоми з'являються за лічені хвилини. Пухирі на шкірі з жовтуватою рідиною всередині, які утворюються від взаємодії з іпритом,  перетворюються  на нариви і довго загоюються та назавжди залишають рубці.

– Очі: роздратування, біль, набряк і сльозотеча, світлочутливість, при важкому ураженні - сильний біль або сліпота, що триває до 10 днів.

– Дихальні шляхи: нежить, чхання, захриплість голосу, задишка та кашель. Ураження верхніх дихальних шляхів може призвести до важких хронічних захворювань і суттєво підвищує ризики розвитку ракових пухлин у легенях.

– Травний тракт: біль у животі, діарея, лихоманка, нудота та блювота.

– Ураження кісткового мозку: зниження утворення клітин крові (апластична анемія) або зниження кількості еритроцитів або лейкоцитів та тромбоцитів (панцитопенія), що призводить до слабкості, кровотеч та інфекцій.

Перша допомога при ураженні іпритом:

1. Необхідно  терміново покинути місце зараження. Якщо викид іприту стався на вулиці, піднятися на якомога вищу точку, адже іприт важчий за повітря та буде осідати у нижніх шарах повітря.

2. Негайно звільнитися від контамінованого одягу. Якщо можливо, запечатати заражений  одяг у цупкий пластиковий пакет, а потім помістити його ще в один пакет.

3. Швидко промити уражені ділянки шкіри великою кількістю води, також можна використовувати 0.2-0.3% розчин хлораміну, 2% розчин гідрокарбонату натрію чи 0,05-0,1% розчин перманганату калію.

4. При потраплянні іприту в очі -  промити їх 2 % розчином гідрокарбонату натрію, а при  його відсутності – багаторазово промити очі водою та захистити їх темними або захисними окулярами.

5. У випадку вживання зараженої води або заражених продуктів: беззондове промивання шлунка (випити до 1 л чистої води і викликати блювотний рефлекс, повторити цей захід декілька разів); активоване вугілля всередину;

6. Звернутися за медичною допомогою.

При хлоруванні іприту  хлорактивними речовинами у водному середовищі проходить   його окислення  атомарним киснем, яке виникає під дією хлору, що призводить до втрати токсичності іприту.

Для цього можуть бути використані: хлорамін, хлорне вапно, тощо.

Ці властивості хлорактивних речовин використовують при дегазації зараженого іпритом озброєння, техніки, споруд.