Прийнято вважати, що туберкульоз – це хвороба, яка вражає виключно представників соціально-дезадаптованих верств населення і що для таких хворих на туберкульоз властиві наступні риси: зниження працездатності, фізичної і соціальної активності, втрата інтересу до життя тощо, а складний соціальний характер більшості хворих не сприяє успішному лікуванню, що і є, зрештою, головною причиною невдач у боротьбі із туберкульозом.

Це твердження не є правдивим і справедливим повною мірою, адже історія знає надзвичайно багато прикладів, коли туберкульоз вражав відомих, талановитих, соціально активних, надзвичайно енергійних і працездатних людей.

Ці великі особистості, які страждали від туберкульозу, зробили неоціненний внесок в скарбницю світової культури і розвиток сучасної цивілізації.

При цьому немає сумніву, що, попри тяжкі фізичні та душевні страждання, своєї величі вони досягли якраз завдяки високій працездатності, фізичній і соціальній активності.

Ось далеко неповний список таких прізвищ  з усього світу:

- письменники і поети − Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Максим Горький, Джордж Байрон, Шолом-Алейхем, Ілля Ільф, Олександр Грін, Віссаріон Бєлинський, Микола Добролюбов, Борис Грінченко, Федір Достоєвський, Антон Чехов, Роберт Стівенсон, Семен Надсон, Олексій Кольцов, Іван Нікітін, Шандор Петефі, Енн Бронте, Андре Жид, Анна Ахматова, Алан Сіллітоу, Франц Кафка, Олександр Бєляєв, Дмитро Мамін-Сибіряк, Альберто Моравіа, Фрідріх Шиллер, Олександр Купрін, Василь Гроссман;

- композитори і музиканти − Фредерік Шопен, Нікола Паганіні, Йозеф Гайдн, Карл фон Вебер, Ігор Стравінський, Олександр Варламов; актори − Вів’єн Лі, Сара Бернар; філософи − Бенедикт Спіноза, Альбер Камю; художник Ісаак Левітан, вчений Володимир Вернадський та багато інших.

Так, наприклад, Леся Українка – видатна українська поетеса і письменниця, одна з найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Леся Українка писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. А померла вона від туберкульозу.

Леся Українка вела мужню боротьбу із своєю недугою. Втім туберкульоз не зміг зламати сили Лесиного духу, адже вона встигла залишити по собі літературні шедеври справді світового значення. Хвороба виснажувала фізично та духовно.

І тоді вона пише свою знамениту поезію «CONTRA SPEM SPERO!» ( «Не без надії сподіваюсь!»), яка стала маніфестом боротьби Лесі Українки з хворобою:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Згадуючи нашу видатну співвітчизницю, ми згадуємо і про необхідність протистояти одному із найпідступніших вбивць – туберкульозу!

Відомі люди, які померли від туберкульозу, багато не встигли зробити через хворобу. Адже туберкульозна паличка дуже стрімко поширювалася серед населення під час розмови з інфікованою людиною через побутові предмети.

Раніше незнання про правильне лікування та профілактику призводило до смерті.
Сьогодні існує стереотип: туберкульоз — ганебна хвороба, незважаючи на те, що хворіли на неї багато великих людей.

Є «модні» діагнози, наприклад, стенокардія, міокардит, діабет тощо.

А ось до туберкульозу ставлення зовсім інше. У суспільстві закріпилося стійке уявлення, що хворіти на туберкульоз — це доля алкоголіків, наркоманів, людей без певного місця проживання, різного роду маргіналів. Частково це так – на 60-70%.

З іншого боку, на відміну від  раку, стенокардії та діабету, туберкульоз – «хороша» хвороба, тому що в більшості випадків туберкульоз  виліковний!

Треба  своєчасно  звернутися  до лікаря!