Професійне здоров’я є одним з інформативних показників стану суспільного здоров’я, який чутливо реагує не тільки на соціально-економічні зміни, якість життя, але й на умови праці. Здоров’я працюючого населення в розвинених країнах світу останнім часом стало однією з пріоритетних проблем, оскільки є найважливішою складовою трудового потенціалу і значною мірою визначає подальший економічний і соціальний розвиток суспільства.

Незадовільний технічний стан машин, механізмів і технологічного обладнання у поєднанні зі шкідливими та небезпечними факторами на робочому місці викликають розвиток хронічних професійних захворювань, пов’язаних із виконуваною роботою.

Щороку в Україні професійні захворювання дістають близько 4 000 осіб.

Вугільна промисловість відноситься до основних галузей промисловості з найбільш небезпечними, шкідливими та важкими умовами праці, які зумовлюють значний вплив на стан здоров’я працівників.

Причинами професійної захворюваності у вугільній промисловості є такі фактори виробничого середовища та трудового процесу: агресивна запиленість, шум, вібрація, агресивна шахтна вода і волога, підвищена температура гірських порід та повітря в підземних вибоях і виробках, важкість і напруженість праці.

Обставинами, внаслідок яких виникають професійні захворювання є: недосконалість механізмів, робочого інструменту, технологічного процесу, неефективність роботи засобів індивідуального захисту.

У структурі професійних захворювань у вугільній галузі перше місце належить хворобам органів дихання (хронічний бронхіт – 21,8%, пневмоконіоз – 14,2%). На другому місці – захворювання опорно-рухового апарату (радикулопатія – 20,4%). Крім того, серед професійних захворювань шахтарів поширеними є хвороби нервової системи, органів слуху.

В Україні безпека праці у вугледобувній промисловості забезпечується шляхом виконання комплексу заходів щодо запобігання травматизму, захворювань і аварій. У цій галузі діють такі нормативні акти: «Державні санітарні правила та норми «Підприємства вугільної промисловості»» (ДСП 3.3.1.095-2002), «Правила безпеки у вугільних шахтах» (затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду у 2010 р.), «Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» (затверджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у 2013 р.).

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник гірничого підприємства зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, гарантованих законодавством про охорону праці, створити і забезпечити функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

Власник зобов’язаний забезпечити працівників необхідними засобами виробництва, спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці.

Працівники зобов’язані: виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватись засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватись зобов’язань щодо охорони праці та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; особисто вживати дієвих заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, що створює загрозу життю працівника чи здоров’ю людей, які його оточують.

Профілактика професійних хвороб забезпечується шляхом: реалізації заходів і вимог, встановлених законами та нормативними актами; систематичного поліпшенням умов праці; удосконалення технологічних процесів у видобуванні вугілля, запровадження нового обладнання, машин і механізмів, ефективних засобів захисту працюючих; усунення шкідливих виробничих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня; дотримання раціонального режиму праці й відпочинку працівників.

Слід також зазначити, що розвитку хронічних професійних захворювань сприяє несвоєчасне виявлення патологічних станів, пов’язаних з виробничою діяльністю, на ранньому етапі. У молодому віці людина, як правило, не замислюється щодо ризиків та небезпек для здоров’я, пов’язаних з працею. На перший план виходить матеріальне забезпечення, а умови праці займають останнє місце в переліку пріоритетів. З часом вплив шкідливих та небезпечних виробничих факторів посилюється і наслідки негативного впливу на організм стають більш відчутними.

За станом здоров’я деякі види робіт можуть бути протипоказані та призвести до загострення наявних загальних захворювань, таких як серцево-судинні, хвороби дихальної системи або діабет. Перш ніж вирішити питання про працевлаштування, проконсультуйтесь з сімейним лікарем, який за потреби може призначити додаткове обстеження, що допоможе без шкоди для здоров’я обрати оптимальну роботу.

І ще одне застереження: трудові відносини із працедавцем мають бути оформлені належним чином, оскільки виконання роботи без офіційного працевлаштування у разі небезпечної ситуації чи погіршення стану здоров’я, пов’язаного із виконуваною роботою, значно обмежує права працівника на отримання соціальних гарантій, пільг та компенсацій.

У дійсний час реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю покладається на Державну службу України з питань праці, утворену згідно постанови Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 р. №442.

Лікар з гігієни праці відділу дослідження фізичних та хімічних факторів    Леонід Пеліфосов