Щороку в останню неділю січня, починаючи від 1954 року, відзначається Всесвітній день допомоги хворим на проказу, заснований у 1953 році французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з цією хворобою.

Мета цього заходу – звернути увагу на проблему не тільки медичної, але й широкої світової громадськості, органів адміністративного управління, громадських організацій, тощо; довести до відома суспільства, що проказа є виліковною хворобою; ліквідувати дискримінацію щодо хворих осіб та членів їх сімей; підвищити обізнаність про хворобу, яку багато людей вважають вимерлою.

Лепра – це антропонозна інфекційна хвороба з контактною передачею і хронічним перебігом. Вражає, переважно, шкіру, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, очі. Збудниками є Mycobacterium leprae (відкрив збудника у 1873 році Ґерхард Гансен, норвезький лікар) і Mycobacterium lepromatosis (цей вид є порівняно недавно виявленою мікобактерією, виділеною посмертно у випадку дифузної лепроматозної прокази у 2008 році).

Передача інфекції активно відбувається з виділеннями з носоглотки (під час кашлю, чхання), при тісному і тривалому побутовому контакті з хворим (актуально для членів сім’ї хворого). Однак, зі 100 контактних осіб лише в трьох розвиваються якісь ознаки, тобто хвороба не має великої заразності. Здорові люди, як правило, піддаються ризику лише в тому разі, коли в них порушено імунний статус. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Діти більш схильні до захворювання через те, що у них слабка імунна система (специфічний пік захворюваності припадає на вік до 10 років).

Проказа – це «забута» тропічна хвороба, яка все ще зустрічається в понад 120 країнах, і щороку повідомляється про понад 200тис. нових випадків попри те, що ще у 2000 році вдалося ліквідувати хворобу як проблему громадського здоров’я, тобто її поширеність скоротилася до показника менше 1 випадку на 10тис. людей. Нині у світі налічують близько 7 млн. хворих на лепру (переважно серед населення країн Південно-Східної Азії, Африки, Південної Америки, найбільша кількість випадків реєструється в Індії, Бразилії та Індонезії). Поодинокі випадки лепри реєструють в Україні, усі хворі отримують лікування в спеціалізованому медичному закладі – лепрозорії в Одеській області.

Лепра виліковна, і лікування на ранніх стадіях захворювання дає змогу уникнути інвалідності, але при цьому приблизно 10-20% хворих дітей позбавлені можливості лікуватися, оскільки доступні препарати та методи медичної допомоги не розраховані на їх вік. Дорослі люди з хворобою можуть продовжувати працювати і вести активний спосіб життя під час та після лікування.

Інкубаційний період триває близько 5 років. У деяких випадках симптоми можуть розвинутися протягом одного року, а в інших – до 20 років.

В залежності від форми прокази (туберкулоїдна, лепроматозна, недиференційована) на ранній стадії з’являються шкірні зміни (плямисті елементи гіпо- або гіперпігментовані), оніміння кистей або стоп і відчуття поколювання, можливо утруднене дихання, закладеність носа, запалення гортані, носові кровотечі. Травми і вторинні інфекції призводять до деформації кисті, втрати пальців і дистальних відділів кінцівок, можуть розвиватися сліпота, амілоїдоз. Хворі, які не отримали специфічне лікування, набувають інвалідність, можливі смертельні випадки. Для лікування від прокази застосовують мультимедикаментозну терапію. Також можуть знадобитися консультації ортопеда, офтальмолога, невропатолога, фізіотерапевта.

Спалахи таких захворювань, як лепра, часто пов’язані з війною. Серед причин – стрес, недоїдання, складні умови життя в неопалюваних оселях та підвалах, антисанітарія, зниження імунітету, недоступність медичного обслуговування, тривалі контакти людини з людиною.

Так, сьогодні проказа не належить до масових захворювань за даними ВООЗ. З одного боку – вирішена проблема смертності та поширення лепри, а з іншого боку – слід пам’ятати про її існування, адже лікарі стали забувати про можливість її появи, що може призвести до пізньої діагностики.