Ехінококоз - хронічне захворювання, для якого характерний розвиток в печінці, рідше в легенях та других органів одиничних  або множинних кістозних утворень. Збудник ехінококозу - личинкова стадія ціп’яка Echinococcus granulosus.

Ехінококоз розповсюджений в усьому світі, крім Антарктиди.

Основним джерелом інвазії для людини являються домашні та дикі тварини сімейства псових (собаки, рідше – вовки, шакали, лисиці). які заражені ехінококами. В їх організмі паразит дозріває до дорослих особин, які знаходяться в тонкому кишківнику. Зрілі яйця та членики, які заповнені яйцями, виділяються з фекаліями тварин, забруднюють їх шерсть та навколишнє середовище. Проміжним господарем ехінококозу  являються вівці, буйволи, верблюди, коні, свині, білки, зайці, а також людина.

Механізм передачі -  фекально-оральний, шляхи передачі - харчовий, водний, побутовий.

Людина являється  випадковим проміжним господарем для ехінококозу, та заражається при проковтуванні яєць гельмінта, які знаходиться в ґрунті, на шерсті тварин, а також при вживанні забруднених  продуктів харчування. Після попадання яєць в організм людини в тонкому кишківнику із них утворюються личинки, які прикріпляються  до слизової  оболонки  шлунково - кишкового тракту та проникають крізь неї. З кров’ю найчастіше личинки заносяться до печінки, рідше в легені, іноді в головний мозок, серце, нирки. В заражених органах із них формуються пузирі (ехінококові кісти), які здатні повільно рости. На протязі декількох місяців, або років кісти можуть досягати розмірів від декількох міліметрів до 20 та більше сантиметрів.

Собаки, вовки та другі остаточні господарі ехінококозу заражаються при поїданні органів тварин – проміжних господарів - з кістами паразитів. Яйця стійкі в навколишньому середовищі та зберігають інвазованість при температурі мінус 2-20^оС до 6 місяців. Висока температура та висушування діють пагубно.

Клінічні признаки ехінококозу можуть не давати про себе знати на протязі багатьох років. У хворого ехінококозом поступово збільшується вражений орган. При локалізації  процесу в печінці  в правому підребер’ї відмічається тяжкість та біль. Якщо вражені легені, хворого турбує біль у грудях, кашель, задишка. Ехінококовий пузир може прорватися в бронхи, черевну або плевральну порожнину. Ці ускладнення дуже небезпечні  та можуть призвести до летальних наслідків.

Профілактичними заходами при ехінококозі являється  дотримання правил особистої гігієни, у т.ч.  при контакті з тваринами – остаточними господарями паразитів, не давати собакам органи забитих сільськогосподарських тварин, які не  пройшли ветекспертизу для запобігання подальшого розповсюдження ехінококозу; не годувати собак продуктами полювання – ураженими органами або трупами диких травоїдних тварин, проводити  дегельмінтизацію собак. Вживати в їжу  кип’ячену  воду  та ретельно миті харчові продукти (ягоди, фрукти, овочі).