Всесвітній День трудотерапії (World Occupational Therapy Day) відмічається з  27 жовтня 2010 року.  Свято було започатковано  з метою поінформованості людей про важливість професії трудотерапевтів. Питанням трудотерапії займається Всесвітня федерація WFOT, що включає 101 національну професійну організацію трудотерапії. Відзначення цього дня  дозволяє привернути увагу до діяльності федерації та масштабувати її роботу на місцевому, національному та міжнародному рівні.

Головна мета трудотерапії – мотивувати людей до активної участі у важливих заняттях в будь-якому віці та стані здоров’я, що дозволяє зменшити кількість випадків інвалідності за рахунок обліку оточення людей та їх звичок.

Слово «Ерготерапія» походить від латинського ergon - праця, заняття і грецького therapia - лікування. Таким чином, ерготерапія - це зцілення через діяльність. Поняття «ерготерапія» або «occupational therapy» з'явилось ще на початку ХХ століття, а першу школу з підготовки фахівців у цій галузі відкрили у 1908 році в Чикаго. Але в Україні ерготерапія як окрема спеціальність з'явилась лише на початку ХХІ століття, а зареєстрована лише з 2015 року.

Донедавна система реабілітації в Україні була відбитком «медичної» моделі, яка, була спрямована на лікування хвороби та майже не звертала уваги на якість життя людини після того, як хворобу вилікували. На жаль, внаслідок  травми, вад фізичного чи психічного розвитку, прогресуючого хронічного захворювання, старіння чи інших чинників, людина втрачає навички, які мала з дитинства, що обмежує різні види життєдіяльності людини та знижує якість її життя  (говорити, писати, обслуговувати себе, ходити та інше.). Саме ерготерапевт з фахівцями міждисциплінарної команди дає можливість людині відновити повсякденну активність, якої вона позбавлена, і навчити її, починаючи від повсякденних навичок і закінчуючи професійною діяльністю!  У світі   професія  ерготерапевта дуже поширена і добре оплачувана, найбільше їх у США. В Європі ерготерапія розвивається ще з тридцятих років. Але  в Україні вона не є поширеною, мало хто чув про неї, вона з'явилася лише близько трьох років тому, коли її внесли до Державного класифікатора професій. На даний час   заклади вищої освіти країни розпочали готувати фахівців з ерготерапії. Робота  егротерапевта не є рівноцінною роботі психолога, реабілітолога, фахівця з дрібної моторики, дефектолога, фахівця з рухового розвитку, соціального працівника чи будь-яких інших фахівців. Це різні фахівці, робота яких доповнює один одного. Ерготерапевт є посередником між адаптаційними потребами людини та вимогами повсякденного життя у суспільстві.

Робота ерготерапевта спрямована на діяльність, активність і функції людини, якій надається допомога. Ерготерапевт працює саме з цими поняттями, а не з діагнозом або захворюванням. Головний принцип ерготерапії – пацієнтоцентричність. У центрі роботи завжди стоїть саме конкретна унікальна людина, яка має деякі обмеження у виконанні активності. Ерготерапевта цікавить не лише стан людини і характер її захворювання. Аналізується все - оточення людини, те як вона жила до хвороби (якщо з'явилася з часом), особисті схильності і захоплення, рівень інтелекту. При цьому ерготерапевт враховує специфіку захворювання і має уявлення про те, до яких фахівців, необхідно звернутися додатково. Такий комплексний аналіз ситуації дозволяє ерготерапевту припустити, що можна доповнити, змінити, адаптувати в процесі реабілітації та в оточенні людини. Все це дуже важливо, оскільки завдання ерготерапії - поліпшити якість життя, дозволити людині повернутися до звичайної діяльності, дати їй можливість самостійно обслуговувати себе, урізноманітнити своє дозвілля, навіть почати працювати.  Головна ціль егротерапевта – повернути пацієнта до повсякденного життя, змінюючи виконувані щоденні дії або модифікуючи навколишнє середовище. Ерготерапевт переймається відновленням самообслуговування хворого, його адаптацією до когнітивних, рухових та сенсорних порушень функції організму.

Мета ерготерапії — дати можливість людині, яка має певні обмеження, стати незалежною і самостійною, брати участь у повсякденному житті. Основним інструментом ерготерапевта є зайняттєва активність. Тобто, ерготерапевт досягає поставленої мети, працюючи з людьми для розширення їх можливості брати участь у заняттях:

- яких вони хочуть,

- яких вони потребують,

- або в яких вони очікують, що зможуть брати участь, шляхом модифікації заняття або навколишнього середовища, щоб якнайкраще підтримати їх зайняттєву активність.

У День ерготерапевта побажаємо активного розвитку цієї професії в нашій країні, професіоналізму та натхнення фахівцям з ерготерапії !