Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — міжнародний день, що відзначається щороку 8 травня, вшановуючи принципи Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Ця дата є річницею народження Жана-Анрі Дюнана, який народився 8 травня 1828 року. Він був засновником Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) і першим лауреатом Нобелівської премії миру.

Уже більше 150 років Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця реалізує свою благородну мету – поширює ідею гуманності світом, не словом, а ділом вчить людей добру і взаємодопомозі.

Комітет розпочав свою діяльність з організації 29 жовтня 1863 р. міжнародної конференції в Женеві. Результатом цієї конференції стало прийняття резолюції, якою постановили утворювати національні товариства для надання медичної допомоги учасникам бойових дій під час війни. Так було започатковано Міжнародний Рух Червоного Хреста. І вже з моменту його утворення гуманність і нейтральність утвердилися як важливі і незмінні принципи діяльності представників Руху. Милосердя понад усе – і, як результат, рівне та неупереджене ставлення до всіх, незалежно від сторони конфлікту, надання допомоги кожному, хто її потребує.

Посиленню позицій новоутвореного Руху посприяло прийняття на Дипломатичній конференції 1964 р. першої Женевської конвенції. З ініціативи МКЧХ цим документом було надано нейтрального статусу хворим і пораненим на полях воєнних битв. Сам же Комітет визнавався Женевською конвенцією як нейтральний посередник між ворожими сторонами. Із самого початку і донині членами МКЧХ завжди були винятково громадяни Швейцарії. І, звичайно ж, це не простий збіг. Адже, щоб бути посередником у будь-якому конфлікті, треба завжди зберігати цілковиту неупередженість. Саме тому Комітет наполегливо дотримується того, щоб до його складу входили лише громадяни стабільно нейтральної в усіх конфліктах країни – Швейцарії.

Рух має свій керівний орган – Міжнародну конференцію Червоного Хреста. Її учасниками є представники Червоного Хреста і делегати від урядів держав – учасниць Женевських конвенцій. Під час Конференції переглядається Статут та вирішуються різноманітні суперечливі питання.

Вересень 1939 р. приніс із собою нову трагедію для людства – Другу світову війну. Як і під час Першої світової, червонохресний Рух приготувався допомагати кожному постраждалому, наскільки лише вистачить його сил. Одразу ж після початку війни було створено, відповідно до статті 79 Другої Женевської конвенції, Центральне агентство зі справ військовополонених. Ця установа допомагала тисячам розлучених родин з’єднатись у листах. Тоді як члени МКЧХ відвідували табори для військовополонених і домагалися поліпшення умов їх утримання. Національні товариства активно збирали гуманітарну допомогу: продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни і навіть книжки та настільні ігри. А Комітет знаходив шляхи для доставки цієї допомоги тим, хто так її потребував. 400 вантажних машин і 40 суден під емблемою Червоного Хреста в умовах цілковитої розрухи та постійної небезпеки доставляли пакунки від Руху і всього мирного населення, що його підтримувало, до військових таборів.

Під час Другої світової війни і після її завершення Червоний Хрест організовував розшук депортованих осіб серед цивільного населення. Представники МКЧХ приїздили до концентраційних таборів, щоб дізнаватись про стан полонених і передавати їм гуманітарну допомогу від Руху. У повоєнний період Комітетові довелось докласти багато зусиль, щоб повернути військових і цивільних полонених до їхніх домівок. Це був важкий для всього світу час. Люди, виснажені війною, поверталися до мирного життя на батьківщинах, але там їх чекали голод та епідемії. Попри всі обставини, Рух продовжував працювати і знаходити усі можливі варіанти для покращення життя людей. У Греції представникам Червоного Хреста вдавалось щодня годувати усіх дітей і значну частину дорослого населення столиці. Згодом саме МКЧХ було довірено розподіляти компенсації полоненим від Японії та Німеччини. Та це не єдине вираження поваги до Комітету. В 1945 р. йому було вручено вже другу Нобелівську премію миру.

Женевські конвенції 1949 р. розширили повноваження МКЧХ, а разом з ним і Руху. За Комітетом було утверджено право безперешкодно відвідувати всі місця утримання військовополонених та депортованих цивільних осіб. Тоді як раніше одержання дозволу на це викликало чимало проблем. Більш того, повноваження МКЧХ від тих пір поширювалися не лише на міжнародні конфлікти, а й на громадянські. Було офіційно визнано емблему Руху – Червоний Хрест на білому тлі (за зразком прапору Швейцарії з оберненими кольорами). Нині використовують також і альтернативні емблеми: Червоний Півмісяць (почала використовувати Османська імперія під час російсько-турецької війни 1876-1878 рр.), Червона Зірка Давида (ізраїльський символ) та Червоний Кристал (застосовують у випадках, коли не всі сторони конфлікту визнають попередні символи).

У наш час червонохресний Рух активно продовжує свою альтруїстичну діяльність по всьому світові. Представники Руху допомагають нужденним як у національних масштабах, так і в міжнародних. На сьогодні у світі існує 188 національних товариств. Кожне з них приєдналося до Статуту Міжнародного Руху Червоного Хреста і визнало його Основоположні принципи, після чого було схвалене МКЧХ та Федерацією. Національні товариства надають необхідну підтримку нужденним на теренах власних країн: розвивають волонтерську справу, підтримують дітей-сиріт, людей похилого віку, інвалідів, займаються пропагандою здорового способу життя і протидією поширенню тяжких інфекційних захворювань, здійснюють розшук зниклих безвісти і надають допомогу біженцям та роблять багато інших важливих гуманних справ. Окрім цього, товариства надають підтримку одне одному. Особливо взаємодопомога стає актуальною, коли виникають збройні конфлікти або надзвичайні ситуації. Національні товариства збирають гуманітарну допомогу у вигляді продовольства, медикаментів, насіння і знарядь праці тощо для постраждалих.

МКЧХ не лише активно підтримує національні товариства, а й також має низку власних специфічних обов’язків. Представники Комітету беруть участь у міжурядових конференціях, зокрема, важливу роль МКЧХ відіграє при перегляді Женевських конвенцій на Дипломатичних конференціях. У його ж повноваженнях стежити за дотриманням вимог цих конвенцій і розглядати скарги щодо їх порушення. Комітет виступає нейтральним посередником у конфліктах завжди, коли в цьому виникає потреба, здійснює різноманітні заходи для захисту гуманітарних прав людини. Нині, наприклад, його представники уповноважені відвідувати місця позбавлення волі на територіях різних країн з тим, щоб перевіряти умови утримання політичних в’язнів.

Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця реалізує свою основну, відповідно до Конституції організації, мету: підтримку та сприяння розвитку національних товариств, координацію їх діяльності з питань допомоги жертвам природних і техногенних катастроф. Федерація покликана забезпечувати здоров’я та безпеку населення, рятувати життя людей і засоби існування у разі надзвичайних ситуацій.

Таким чином, три кити червонохресного руху – Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та національні товариства – злагоджено взаємодіють, щоб виконувати важливу місію: творити добро і власним прикладом вчити людей підтримувати одне одного у скруті, безкорисно і від щирого серця допомагати нужденним.