Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання. Передається повітряно-крапельним шляхом. Характеризується місцевим запаленням (переважно слизових оболонок носоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Збудником є дифтерійна паличка, яка виробляє токсичну речовину, стійку до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, швидко гине під час нагрівання (+60 °С ), а також внаслідок дії прямих сонячних променів.

Інкубаційний період захворювання (від моменту проникнення збудника до початку симптомів) — від 3 до 10 днів.

Джерело інфекції — хвора людина чи носій збудника дифтерії. Інфекція передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).

Загальні симптоми:

• біль у горлі;
• підвищена температура, лихоманка;
• набряк слизової оболонки носоглотки;
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
• набряк шиї;
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Ускладнення від дифтерії.

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини. Ускладнення від дифтерії можуть включати:

1. блокування дихальних шляхів;
2. інфекційно-токсичний шок;
3. пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
4. ураження нервової системи;
5. нефрозонефрит;
6. легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування та профілактика дифтерії.

Усі хворі на дифтерію, незалежно від ступеня тяжкості, підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Запобігати розвитку небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих. Вакцинація – найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань. Вакцинація АКДП вакциною здійснюється у 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М) та кожні 10 років.

Роблячи щеплення, ви захищаєтесь від інфекційного захворювання, відмовляючись від вакцинації – ризикуєте здоров’ям та життям!

Запам’ятайте! Ваше здоров’я, а також здоров’я тих, хто поряд з Вами – у ваших руках. В усіх медичних закладах міста та району чекають на Вас для проведення профілактичних щеплень.