Дирофіляріоз – небезпечне природно-осередкове, гельмінтозне захворювання собак, кішок і диких ссавців. Назва хвороби з латини перекладається, як «зла нитка»,  оскільки її збудником є нематода виду Dirofilaria.

На дирофіляріоз хворіє і людина. Від тварини до тварини і від тварин – людині захворювання переносять кровосисні комахи, в основному комарі, які є проміжними хазяями для дирофілярій. Безпосередньо від собак і кішок людина не заражається.

Підшкірний дирофіляріоз, який реєструється на нашій території, викликає Dirofilaria repens. Доросла дирофілярія цього виду - круглий ниткоподібний гельмінт, білого кольору, довжиною 13-17 см, товщиною з сурову нитку. Самка гельмінта щодоби виділяє в кров тварини до 5 тисяч личинок (мікрофілярій), які циркулюють там до 5-9 місяців. На відміну від тварин, в організмі людини гельмінт не досягає статевої зрілості, виділення мікрофілярій в кров не відбувається.

Інкубаційний період – від одного місяця до двох років. Клініка захворювання визначається локалізацією гельмінта. Найчастіше спостерігається ураження очей (в 45% всіх виявлених випадків), голови і шиї (17%), тулуба (13%), рук (12%) та ніг (8%). Перші симптоми захворювання – безболісна чи болюча припухлість (пухлинне утворення) шкіри чи інших тканин, в місці локалізації − свербіж і печія різного ступеня інтенсивності. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта, що виражається в пересуванні під шкірою до 15 см на добу. З метою обмежити патогенну дію паразита, організм формує навколо гельмінта зону продуктивного запалення (захисну оболонку). Ураження очей супроводжується появою вузлів під шкірою повік або кон’юнктивою, іноді їх розповсюдженням на очну ямку.

Іншими симптомами захворювання можуть бути головний біль, нудота, слабкість, підвищення температури тіла, сильний біль у місці локалізації гельмінта з іррадіацією по ходу нервових стовбурів. Лікування дирофіляріозу відбувається шляхом хірургічного видалення гельмінта. При цьому функції уражених органів ніколи не порушуються. Летальних випадків від підшкірного дирофіляріозу серед людей не зареєстровано.

Сприйнятливість людини загальна. Немає залежності від віку та статі, проте більшість пацієнтів вікової групи від 30 до 40 років. Існує більший ризик зараження у певних групах людей, які мають безпосередній контакт із переносниками дирофіляріозу. До групи ризику входять:

- рибалки, мисливці, городники,

- власники тварин (собаки та кішки),

- особи, що мешкають поблизу річок, озер, болот,

- любителі туризму,

- працівники лісгоспів, рибних господарств та інші.

Існує сезонність найбільшого зараження личинками дирофілярій – весняно-літній період. Підйом захворюваності реєструється двома хвилями: у квітні-травні та жовтні-листопаді.

Ще нещодавно вважалося, що до цього захворювання схильні мешканці регіонів з теплим і вологим кліматом: південь Європи, Африка, Азія. Однак міграція людей і тварин, зміна клімату  призвела до того, що це захворювання швидко поширилося по всьому світу, вражаючи людей, собак, котів, домашніх та диких тварин таких, як вовки, лисиці, ондатри і багато інших.

Ускладненню епідемічної ситуації з дирофіляріозу в Україні сприяють: клімато-екологічні умови для виплоду комарів - активних переносників збудників та неякісна регуляція їх чисельності; наявність епізоотії серед тварин, передусім собак - основних джерел інвазії та не проведення суцільної дегельмінтизації тварин у вогнищах; недостатнє проведення освітньої роботи серед населення щодо шляхів зараження, проявів захворювання, профілактики дирофіляріозу, включно із захистом від нападу комарів на людей і тварин; недостатньою обізнаністю лікарів з питань діагностики, лікування та профілактики дирофіляріозу.

В Україні з початку 2000-х років дирофіляріоз місцевого характеру встановлено в 19 адміністративних територіях. За останні 10 років було зареєстровано 1572 випадки дирофіляріозу людей, найбільше хворих, від числа всіх виявлених, було зареєстровано у м. Києві – 140 та областях: Дніпропетровській – 159,   Донецькій – 152, Запорізькій – 135, Миколаївській – 109, Херсонській – 93, Одеській, Луганській та Сумській – по 79, Харківській – 77,Чернігівській – 73, Черкаській – 71, Полтавській – 68.

Слід зазначити, що відомості про захворюваність людини містять значну похибку, оскільки хвороба має досить низьке виявлення. Актуальність проблеми дирофіляріозу полягає у постійній присутності облігатних джерел хвороби тварин - поблизу людини та її житла, широкому поширенні дирофілярій, як у тварин, так і в цілому в природних умовах, низькою інформованістю медичних працівників і потрапляння таких пацієнтів не за профілем, а саме до лікарів різних спеціальностей.

Наприклад, більшість пацієнтів з дирофіляріозом проходить до лікарів з такими діагнозами, як фурункул, флегмона, атерома, пухлина, фіброма, кіста та інші.

Профілактика дирофіляріозу полягає в захисті людини та домашніх тварин від укусів комахами.

Основними напрямками профілактики  також є:

1. Боротьба зі зростанням популяції бродячих тварин (собаки, кішки);

2. Індивідуальний захист від комах за допомогою різного роду репелентів – препаратів, що відлякують комарів і мошкару. Для собак і котів, використовуються різні види ошийників. В приміщеннях потрібно засітчувати вікна та двері. Ефективним є використання інсектицидних спіралей, електрофумігаторів з інсектицидними пігулками або рідинами. Доступний для всіх захід захисту - носіння одягу, який максимально захищає від укусів комах в години їхньої активності.

3. Дегельмінтизація домашніх собак та кішок з метою профілактики у весняно-літній період.

4. Обробка водойм з метою зниження чисельності комарів (деларвація).

5. Профілактична обробка від комах підвальних приміщень.

Мікрофілярія Dirofilaria immitis в крові собаки
(мікроскопія, фарбування за Романовським-Гімза)