Поверхневі води є основним джерелом води (90%) у Харківській та Донецькій областях, де лише 10% забору води припадає на підземні води. У Луганській області співвідношення забору поверхневої води до підземної складає 45% та 55% відповідно. Лідером забору вод є Донецька область – 73%, потім Харківська – 20% і найменший відсоток припадає на Луганську область –7%. Основним джерелом водних ресурсів є річка Сіверський Донець- четверта за величиною річка України, права і найбільша притока Дону, безпосередньо з якої забрано у 2020 році 1122,6 млн м3 (80% від загального забору по басейну).

Лівою притокою Сіверського Донця є річка Оскіл, яка починається в Росії та повільно несе свої води Харківщиною. Саме на цій річці зведено одне з найбільших на українському Лівобережжі водосховищ — Оскільське. Його розміри справді солідні: площа становить понад 122 км кв., довжина — майже 85 км. Це водосховище також є частиною складної системи водопостачання на південному сході країни: воду з Сіверського Донця каналом “Сіверський Донець — Донбас” подавали на всю Донецьку область аж до Маріуполя. Річ у тім, що в літню пору канал споживав більше води, ніж міг дати Сіверський Донець, і саме тут добре прислуговувалося Оскільське водосховище, у якому, як у велетенському водному банку, накопичували воду та синхронно спускали її в критичний для роботи каналу час.

Сучасна українська історія впевнено засвідчила: з приходом російських військ зникають не тільки холодильники та телевізори, а й найцінніше, що може бути, — вода.

Усі великі промислові центри Донбасу на окупованих і на неокупованих територіях залишилися без стабільного водопостачання. Кудись воду підвозять у цистернах, десь намагаються качати зі свердловин, але над усім регіоном нависла примара безводдя. І знову таки, як і в Криму, це стало прямим наслідком російської агресії. Зараз уже можна впевнено стверджувати: безводдя приходить на російських штиках.

Міста, для яких гнали воду Сіверського Донця, росіяни знищили артилерійськими та ракетними ударами, а в районі Осколу почалася нова реальність — райони, якими тече річка, стали місцями запеклих боїв.

Одна з найбільших змін у довкіллі, що сталась через російсько-українську війну – це руйнування одного із затворів греблі Оскільського вдсх на Харківщині, що сталось 2 квітня.  Близько 355 500 000 кубічних метрів води стрімко вивільнились з водойми, спричинивши підняття рівня р. Сіверський Дінець та оголивши близько 9000 гектарів замуленого дна.

Рівень води впав не тільки в Сіверському Дінцю а й у каналі «Сіверський Донець-Донбас», населення Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, Покровська, Добропілля, Селидове почало відчувати нестачу питної води, яка тепер подається по графіку.

Водночас водосховище, що наповнювало канал, критично обміліло.

У якому стані гідроспоруда на Осколі зараз, ще доведеться з'ясувати, її мають оглянути сапери. Після розмінування буде виїзд балансоутримувача, щоб оцінити масштаб руйнувань.

Щоб зрозуміти, що відбулось з точки зору дикої природи, треба усвідомити, які саме зміни  відбулись:

• з одного боку переважна більшість води витекла, значна площа дна водосховища оголилась і зазнає вітрової ерозії. Рослинність берегів вже колишнього Оскільського водосховища втратила вже звичний гідрологічний режим і навряд чи зможе далі існувати як раніше. Це стосується і рідкісних видів, такі як косарики тонкі та ін. Мілководдя були місцем харчування і гніздування великої кількості навколоводних птахів, в тому числі рідкісних. Всі живі організми, що населяють товстий шар тепер оголеного мулу тепер загинуть і це спричинить окремий пласт проблем. Більшість молодих риб та й рибного населення в цілому знесло вниз по течії з водою, а достатньої площі для відновлення колишніх популяцій вже немає.
• з іншого боку, дамба зруйнована не повністю. Тож проточність річки не відновлена і шанси повернення риби на нерест та вільного пересування повз греблю так і не утворилось.

У результаті збройного конфлікту на сході України, що триває, постраждала вся система охорони довкілля та середовища існування природних ресурсів, включаючи поверхневі та підземні води. Так, аналіз доступних даних показав зростання забруднюючих речовин на окремих ділянках річкової мережі та в підземних водах, з великою ймовірністю спричиненою в тому числі зупинкою чи зниженням ефективності роботи очисних споруд. У той час, як менш ефективна господарська діяльність в регіоні сьогодні в цілому зменшує навантаження на довкілля, окремі явища та процеси, обумовлені затяжним конфліктом, стають новими серйозними факторами ризику.

Серед найбільш значущих процесів, що потенційно погіршують стан вод басейну, а також його території – затоплення вугільних шахт, які знаходяться на непідконтрольній уряду України території, та мають гідравлічні зв’язки із суміжними шахтами, розташованими у межах річкового басейну на підконтрольній території. Така проблема склалась у межах Торецько-Єнакієвської гірничо-промислової агломерації (Донецька область) та Алмазно-Мар’ївського вуглевидобувного району (Луганська область). Надходження додаткових обсягів води із затоплених шахт до діючих шахт може спричинити аварійне припинення роботи водовідливних комплексів останніх, у більш масштабному прояві призвести до їхнього повного затоплення. Крім того, у межах територій, прилеглих до полів шахт, які затоплюються, формується ризик розвитку зон підтоплення забудованих територій та сільськогосподарських угідь, а також зміни хімічного складу підземних та поверхневих вод у бік погіршення.

Значним ризиком щодо потрапляння небезпечних забруднюючих речовин до поверхневих водойм є можливі аварійні забруднення та вплив забруднених територій (полігонів, промислових майданчиків тощо).

Одними з об’єктів підвищеної небезпеки для водних об’єктів є хвостосховища – складні водогосподарські інженерні споруди, накопичувачі рідких багатотоннажних відходів різних галузей промисловості із довгостроковою функціональністю, які знаходяться не лише під впливом природного середовища, але й багатьох соціально-політичних та економічних факторів. За наявною офіційною інформацією, на території Донецької та Луганської областей налічується 200 хвостосховищ, які вміщують до 939 млн тон промислових відходів, 75 об’єктів знаходяться на території, підконтрольній уряду України.

Хвостосховища є потенційними джерелами аварійного забруднення небезпечними речовинами та значного впливу забруднених територій на поверхневі та підземні води внаслідок можливих разових аварійних скидів та/або у разі хронічних протікань (витоку) через несправності їх конструкцій. У такому випадку, як правило, небезпечні речовини, що містяться у відходах хвостосховищ «залповим» скидом або поступово потрапляють із забруднених територій в найближчі водні об’єкти.

Згідно лабораторним даним Державного агентства водних ресурсів України у вересні поточного року в районі водозабору Слов’янського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» відзначалося перевищення встановлених нормативів по БСК (біохімічне споживання кисню) - 3,7 мг0₂/дм^З (норма - 3 мг0₂/дм^З), амонію іони -1,3 мг/дм^З (норма - 1,28 мг/дм^З). Вміст виявлених небезпечних речовин (важкі метали, пестициди, поліароматичні вуглеводні) не перевищують екологічних нормативів якості (ЕНЯмах), визначених наказом Міністерства екології та природних ресурсе від 14.01.2019 №5. В районі гирла р. Сухий Торець спостерігається перевищення по міді-0,003-0,014 мг/дм³ (норма -0,001 мг/дм³).